Ми одружилися рано, трохи раніше двадцяти – так вийшло. Я дізналася, що чекаю дитину на рубежі четвертого та п’ятого місяців, тому що моє тіло зробило мені “сюрприз”, Перші три місяці у мене не було затримки, і мені навіть в думці не було, що скоро я стану мамою.
Через рік після народження Тарасика я зрозуміла, що мій шлюб – одна велика помилка. Микола був зовсім молодим юнаком. Хоча я також була молодою, але зустріла своє материнство і стала люблячою і турботливою мамою для маленького Тарасика. Звичайно, Микола також любив нашого сина, але він більше віддав перевагу собі та своїм інтересам – друзям, дискотекам, фестивалям і, на жаль, “подругам”.
Коли Тарасику було три роки, і я могла піти на роботу і бути трохи незалежною, я подала заяву на розлучення. Перші роки усамітнення в орендованій квартирі були непростими, але завдяки моїм батькам, ми впорались. Через деякий час я побачила, що на мене задивляються хлопці, та мені в той час нічого і нікого не хотілося.
Та один хлопець таки був наполегливіший за інші і ми почали зустрічатися. Мого другого чоловіка звати Петро, і я відчуваю, що отримала його від життя, як нагороду за те, що я пережила з першим чоловіком, але я не хочу про це писати, це вже минуле.
Протягом багатьох років з мого розлучення, наші стосунки з “екс” були важкими. Чоловік не міг пробачити мого розлучення, і всі ці роки він давав про це зрозуміти; починаючи з неправильної сплати аліментів і закінчуючи поганим ставленням до сина, не кажу вже про себе.
Все це закінчилось лише тоді, коли він зустрів Тамару. Тарас почав щасливий повертатися додому від зустрічей з батьком, розповідаючи, що готувала йому тітка, що вона читала йому казку, де вони були, – в ці моменти я почала навіть ревнувати сина.
Коли у Миколи народилася дочка від другого шлюбу, його наче підмінили. Він піклувався не лише про дочку, а й почав багато часу приділяти сину. Забирав його з дитячого садка і взагалі старався бути ідеальним батьком. Микола з Тамарою навіть брали Тарасика з собою на море.
В наших сім’ях все наладилося і я була цьому безмежно рада.
В такій здоровій атмосфері, під час різдвяних свят, я зрозуміла, що чекаю дитину. “Оксанко, я можу тебе обійняти? Ви знаєте, тепер я знаю, що я чинив як ідіот, я був неповнолітнім телятком, і вибачте, що я стільки разів нашкодив вам, будь ласка, пробачте мене”, – сказав він раптом, весь червоний, і я заплакала від емоції.
Тим не менше, виявляється, коли чоловік зустрічає “свою” жінку – стає біля неї справжнім чоловіком…
Ми з Тамарою пішли на каву через тиждень після Різдва, я хотіла подякувати їй за все, що вона зробила.
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – huggies
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook