Микола точно знав, що в коробці лежало 120 000 гривень, які мали стати внеском у нове життя, але Дарина вирішила інакше. Тепер ці гроші в руках сестри, а Микола стоїть перед вибором, який змінить усе.

Микола завжди вважав себе людиною передбачливою. Протягом останніх трьох років він відкладав кожну зайву гривню, яку вдавалося отримати від додаткових замовлень на будівництві або зекономити на власних дрібних потребах. Це не були кошти на щось конкретне, скоріше такий собі фінансовий острів безпеки, який грів душу під час довгих зимових вечорів. Дарина, його дружина, знала, що чоловік має певну схованку, але ніколи туди не заглядала, принаймні так він думав до минулого вівторка.

Того ранку в їхньому домі панувала незвична метушня. До них у гості завітала молодша сестра Дарини, Оксана, разом зі своїм чоловіком. Вони довго сиділи на кухні, про щось тихо розмовляли, а Микола в цей час порався в гаражі, радіючи, що в родині панує злагода. Він і не здогадувався, що в ці хвилини вирішується доля його багаторічних зусиль. Дарина виглядала схвильованою, її очі блищали, а Оксана раз у раз витирала щоки хустинкою.

Конфлікт почався тоді, коли гості вже поїхали. Микола зайшов до кімнати і помітив, що коробка з-під інструментів, яка стояла на верхній полиці шафи, ледь помітно змінила своє положення. Він відчув недобре передчуття. Коли чоловік відкрив її, то побачив лише порожнечу. Всі купюри, які він дбайливо перев’язував гумкою і рахував щомісяця, зникли.

— Дарино, підійди сюди на хвилину, — покликав він, намагаючись зберегти спокій у голосі, хоча всередині все стиснулося.

Дружина вийшла з кухні, тримаючи в руках порожню чашку. Вона виглядала спокійною, навіть трохи гордою.

— Що сталося, Миколо? Ти чого такий похмурий?

— Де гроші з моєї коробки? — запитав він прямо, вказуючи на порожнє сховище.

— Я віддала їх Оксані, — просто відповіла вона, ніби йшлося про дрібну суму на хліб. — Їй вони зараз потрібніші.

— Ти віддала всі мої заощадження? Без жодного слова? — Микола відчув, як земля починає повільно виходити з-під ніг.

— Це наша сім’я, Миколо. У Оксани з’явилася можливість вигідно викупити сусідню ділянку, про яку вона мріяла роками. Це шанс, який випадає раз у житті.

— Це були мої гроші, на які ми могли б оновити опалення в усьому будинку або відкласти на чорний день, — його голос став гучнішим. — Ти навіть не спитала мене. Це не спільний бюджет, це те, що я збирав власною працею понад норму.

— Хіба ми не одна родина? Хіба в нас є щось твоє чи моє, коли близька людина потребує допомоги? — вона дивилася на нього з легким докором.

— Перед законом і здоровим глуздом у нас є повага до праці один одного. Ти просто забрала мої надії на спокій заради забаганки своєї сестри.

— Не кажи так, — Дарина нахмурилася. — Це інвестиція в родинні стосунки. Вона пообіцяла повернути, коли зможе.

— Коли зможе? Тобто ніколи? — Микола відчув, як усередині все закипає. — Подзвони їй зараз і скажи, щоб повернула кошти.

— Я не буду цього робити, — відрізала дружина. — Як я тепер виглядатиму в її очах? Я вже дала слово.

— Мене менше за все цікавить твій вигляд перед сестрою, коли в нашому гаманці тепер вітер свище.

— Ти став таким дріб’язковим, — прошепотіла вона, відвертаючись до вікна.

Микола дивився на її спину і не впізнавав жінку, з якою прожив двадцять років. Для неї родинна солідарність і бажання бути доброю для родичів стали важливішими за мир у власному домі. Він розумів, що якщо зараз почне вимагати гроші назад через скандал із Оксаною, їхні стосунки з дружиною дадуть тріщину, яку вже ніколи не залатати. Але якщо дозволить їй так вчинити, він назавжди втратить відчуття безпеки та довіри.

Вечір пройшов у гнітючій тиші. Дарина намагалася поводитися так, ніби зробила добру справу, але уникала зустрічатися з Миколою поглядом. Вона знала, що перейшла межу, але її гордість не дозволяла визнати помилку. Для неї це була допомога рідній крові, а для нього — зрада найближчої людини.

— Ти хоч розумієш, що я працював на ці гроші вихідними, поки ти відпочивала? — запитав він, коли вони вкладалися спати.

— Родинні зв’язки дорожчі за будь-яку працю, — коротко кинула вона, гасячи світло.

Микола довго лежав у темряві, слухаючи її рівне дихання. Він думав про те, як легко чужа щедрість будується на власних зусиллях іншої людини. Його кошти пішли на чиюсь земельну ділянку, а в його душі в цей час випалювалася пустка. Він більше не відчував себе партнером у шлюбі, де його думка нічого не вартувала порівняно з бажаннями дружини догодити своїй родині.

Ця історія залишила по собі гіркий присмак розчарування. Гроші — це лише засіб, але ставлення до них і до зусиль іншої людини — це основа поваги. Чи можна пробачити таке свавілля під прикриттям родинної допомоги? Кожен має свою відповідь на це питання, але для Миколи цей день став моментом, коли він зрозумів, що відтепер у нього немає надійної опори вдома.

Чи вважаєте ви, що Дарина мала право віддати всі заощадження чоловіка своїй сестрі без його згоди? Як би ви діяли, якби дізналися про такий вчинок з боку партнера? Поставте свою вподобайку, якщо ця історія була для вас важливою, та обов’язково напишіть свою думку в коментарях, адже це дуже важливо для розуміння того, де проходять межі в сімейному житті.