Минулого тижня дочка зізналася, що чекає ще одного малюка. Я, як бабуся, повинна радіти, а радості немає. Таке подрузі не розкажеш, ось і доводиться писати сповідь незнайомим людям, щоб душу вилити.
Це буде вже третя дитина. Але ж моїй Катрусі лише 28 років, а зятю 27. Я свого часу народила дочку в 22 роки і точно знала, що це моя остання дитина. Хоч і можливостей було менше, ніж зараз, але все одно хотілося наповнити і урізноманітнити своє життя чимось, крім пелюшок і пісочниць.
Я виростила Катрусю одна з 12 років, рано овдовіла. І єдиною моєю метою було міцно поставити її на ноги, дати хорошу освіту. З 8 класу вона займалася з репетиром додатково англійською мовою, брала участь в олімпіадах, писала вірші, публікувалася в газетах. Без проблем поступила на бюджет до університету на журналістику. Начебто були грандіозні плани і мрії, а я, як могла, підтримувала доньку, десь ущемляючи себе.
А потім Катя вийшла заміж, в 24 роки перший онук, через 2 роки народилася внучка. Ось зараз третя дитина. Дочка до декрету пропрацювала всього близько року, а тепер вже й невідомо, коли вона повернеться до роботи. Навіщо, питається, було витрачати роки на отримання хорошої освіти? Кому тепер потрібні її дипломи?
Ви не подумайте, я всього цього, звичайно, їй не кажу. Інакше будуть конфлікти і сварки, це ні до чого. Зараз молодь і слухати нічого не хоче. Я просто для себе не можу це зрозуміти, невже їй самій подобається так обмежувати своє життя? Що вона бачить? Пелюшки, сорочечки, заколисати на сон, поміняти підгузник, покатати на гойдалках, нагодувати кашею, спати укласти одного-другого-і тепер третього? Ось так проходить кожен день її життя.
Боюся, що Катя на 3-й дитині може і не зупинитися. Зараз всі ці новомодні явища: грудьми годують до дитячого садка, з рук дітей не спускають, постійно якісь розвиваючі заняття. Я не розумію, звідки у неї все це в голові. Адже вона сама росла одна в сім’ї, у зятя тільки один брат. Чому вони вирішили стати багатодітними, мені незрозуміло. Дуже гірко. Я не про таке життя мріяла для своєї дочки. Не можу з цим змиритися.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – zrostaymaluk
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
