Тисячу разів треба подумати перед тим, як робити з власної ініціативи добру справу, тепер я в цьому особисто остаточно переконалася.
Минулого тижня Тижденьсвекруха відзначала 60-річний ювілей.
Ми з чоловіком зарані вирішили зробити подарунок його мамі: взяли на себе все повністю, всю організацію свята. Вона зраділа, коли ми їй про це сказали.
Замовили наш найдорожчий ресторан, запросили 30 гостей, дуже старанно підбирали меню, запросили живу музику, ведучу.
Зібралися рідня, друзі, свято, як нам з чоловіком здалося, вдалося якнайкраще. Коли розходилися, всі дякували ювілярці й нам, на обличчях гостей сяяли посмішки. Весь столик для подарунків був завалений пакуночками і коробочками, «конвертиками».
А вже ввечері того ж дня вдома нам чоловікова мама заявила, що ми її перед всіма «осоромили».
Їжа була не смачна, всі страви – «родом з срср», салати, які всім приїлися,картоплю івідбивні люди і дома могли поїсти, ведуча тости й конкурси безглузді пропонувала, музиканти непрофесіональні, фальшивили, коли співали…
Одним словом, не свято, а казна й що, краще б не бралися, ніж так все зіпсувати, сказала вона нам.
Уявляєте, як нам прикро? Чекали вдячності. а тут отримали…
Зате тепер точно такої помилки не повторю. А чоловік взагалі не хоче з мамою розмовляти, навіть не дзвонить їй. Ну та нічого, він відійде. Нехай сама собі влаштовує наступне свято, я більше ні палець об палець у майбутньому, не треба мені потім такої «вдячності». А скільки сил було витрачено!.. Головне, вона навіть не вибачилася, ось такі люди бувають.
Автор – Олена К.
Спеціально для видання ibilingua.com
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
