Минулого тижня, в середу, я не витримав, прокинувся о 5:30 та побіг за дружиною, вирішив перевірити, що вона робить на ранкових пробіжках.

Скажу щиро, я просто хочу, щоб моя дружина мала престижну роботу. Я не розумію, як можна працювати вдома без фіксованої зарплати та нормального графіка!

Я працюю системним адміністратором. Ходити до офісу – звична для мене справа. І я вважаю свою роботу гарною. Чого не скажеш про шляхи заробітку моєї дружини. Нещодавно вона влипла в якусь історію, мені зовсім незрозумілу.

По-перше, вона весь час сидить удома, уткнувшись у ноутбук. Вероніка з гордістю каже, що має престижну роботу на віддаленні. По-друге, вона може розпочати свій робочий день, коли їй заманеться. Може перерватися на півгодини, а то й на годину! Хіба це нормально? Нісенітниця якась!

Коли я говорю дружині, щоб вона знайшла нормальну роботу, вона аргументує свій вибір гарною зарплатою. Так, Вероніка досить і справді багато заробляє, навіть більше, ніж я. Завдяки її грошам ми зробили непоганий ремонт, а нещодавно дружина купила собі машину. Але як можна жити, не знаючи, скільки отримаєш наступного місяця?

Ми не можемо нормально навіть сімейний бюджет скласти! Заробіток Ніки залежить від того, скільки вона захоче працювати:

«Як же ти не розумієш, любий? Що більше замовлень я зроблю, то більше отримаю. Але навіть мені іноді потрібний відпочинок, тому я можу взяти собі кілька вихідних».

Так-так, буває, що я батрачу в офісі, а Вероніка валяється на дивані. Якось я попросив свою матір поговорити з дружиною. Сказати, що ми наполягаємо, щоб вона кидала свою халтуру та влаштувалася в офіс. Я не вгавав протягом місяця, і в результаті моя дружина погодилася.

Спочатку мені здавалося, що робота в офісі пішла їй на користь. Вероніка почала рано прокидатися, ходити на пробіжки та до спортивної зали. Тільки вдома її практично не було. Вона йшла рано вранці, потім йшла до зали, яка знаходилася на пару поверхів вище її офісу. Там же приймала душ, снідала в кафешці внизу і бралася за роботу.

Додому дружина почала приходити пізно, каже, мовляв, постійні перевірки. Я вірив їй, але в якийсь момент мене це насторожило. Та й удома вічно хоч шаром в холодильнику покоти. Вероніка перестала готувати, купувати хороші продукти: «Вибач, моєї зарплати тепер на все не вистачає».

Минулого я не витримав і вирішив простежити за дружиною. Підвівся дуже рано і побіг за нею. Яким же був мій подив, коли я побачив, що фінальною точкою її пробіжки був зовсім не офіс, а будинок її матері! Я не хотів ловити її на місці злочину і вирішив простежити за Веронікою ще кілька разів.

Наступного дня вранці вона знову вирушила до мами. І так тривало цілий тиждень! На вихідних я взяв волю в кулак і вирішив про все дізнатися. Вероніка була обурена тим, що я простежив за нею. Але що мені лишалося робити?

Хоча моя дружина і обманювала мене, тягнути кота за хвіст не стала: «Марку, ти мене не розумієш. Я зробила це лише тому, що не хотіла йти до офісу. Я продовжила працювати на себе, просто тепер не вдома, а у мами. Але ж справа не в цьому. Тебе завжди все не влаштовує. Багато заробляла – погано. Почала пропадати на роботі та заробляти мало – теж не так».

Виявилось, що на цю ідею дружину надихнула її подруга! Мало того, що Вероніка весь час десь пропадала, так ще й гроші від мене ховала.

Але це ще не все. Після тієї ситуації вона зібрала речі та переїхала до мами. Каже, що думає про розлучення. Ось так сходив я на ранкову пробіжку, називається… І що тепер робити?

Передрук без посилання на ibilingua.com.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.