І все було б добре у моєму молодому житті, якби не моя свекруха, яка часто порушує мої особисті межі. Вона постійно вимагає звіт про те, як ми провели день з дитиною, пише цілий день якісь повідомлення і запитання. Раніше я рятувалася ігноруванням месенджера, але довго так не виходить – вона просто дзвонить.
А ще Алла Павлівна має ключі від нашої квартири – ми ж іноді їздимо відпочивати чи до когось у гості, а вона має поливати квіточки і годувати рибок. Вона приходить до нас додому і довго засиджується з онуком, і раніше я взагалі не могла навіть натякнути їй, що їй час додому-до хати.
Не подумайте, я дуже вдячна їй, що вона сидить з онуком, але якщо б її воля, вона й ночувати залишиться. Згодом я почала використовувати фразу «Ми вас відпускаємо». Та вона, мабуть, просікла це і прямо мені каже «Та я нікуди не поспішаю і залишусь ще», і мене така відповідь бентежить і вганяє в ступор і я не знаю, що на це і відповісти.
Алла Павлівна сама називає свій власний зручний для неї час, коли їй прийти до нас у гості, це виглядає так: “Прийдіть будь ласка об 11 ранку, якщо у вас є така можливість”, – кажу я.
У відповідь чую: “Прийду о 10”. Мама Максима вже на пенсії, самотня),і її зовсім не турбує, що у мене можуть бути справи в цей час і доводиться довго вигадувати текст і підбирати слова, щоб переконати її прийти саме в 11.
Як я раніше вже писала, вона готова приходити з самого ранку і сидіти до останнього, доки я вже мало не благаю чоловіка попросити її піти.
Я людина, яка виросла і довго жила у великій сім’ї, я дуже ціную усамітнення. І якщо для чоловіка вона мама, то мені. за великим рахунком, – стороння людина, я просто втомлююся знаходиться вдома з нею по 8-9 годин, врешті-решт мені хочеться одягнути зручний одяг і зайнятися справами, які давно чекали свого часу.
А ще мене коробить від того, що свекруха спілкується з чоловіком як з маленьким хлопчиком, сюсюкає і при мені називає його дитячими іменами або «хлопчик». І як мені з цим боротися? І чи варто взагалі, якщо чоловік такому зверненню ніяк не протистоїть, а найчастіше в такій розмові дійсно перетворюється на «хлопчика».
От наприклад, минулої суботи вже о 6 ранку я почула брязкіт сковорідок на кухні. А в 6.30 Алла Павлівна після короткого стуку в двері просунула голову в нашу спальню і погукала Максима:
– Синку, сніданочок готовий, твоя улюблена яєчня! Бо я ж знаю, що ти рано їстоньки любиш! Я занурилася глибше в подушку. Добре, що дитина вже в іншій кімнаті спить і свекруха її не розбудила.
Свекруха вважає, що є її думка і не правильна, у багатьох питаннях вона надміру вперта і може поставити людей у незручне становище свідомо.
Водночас Алла Павлівна дуже багато мене підтримувала, дарує подарунки онуку, і іноді мені здається, що за ці подарунки я плачу своїм емоційним станом. Мама Максима готова проводити багато часу з Назарчиком, намагається підтримувати зі мною приятельські молодіжні стосунки.
Через це в моїй голові дисонанс, часом це просто дві різні людини. Я неконфліктна, дуже чемна і вихована людина, думаю навіть зайво іноді делікатна, я не хочу вступати з нею у відкритий конфлікт, адже, за словами інших родичів, мені це може дуже нашкодити.
Але як у такому разі захистити кордони, щоб вона прислухалася і зрозуміла мене? Нещодавно прочитала фразу “Ніколи не сумнівайся і не соромся рішень, що приймаються для власної користі”, і мене дуже надихнула ця фраза.
Але сказати простіше, ніж зробити, адже ми родичі, і категорична розмова з мамою чоловіка про межі може потім мати негативні наслідки. Свекруха почне ображатися, казати, що не даю їй бачитися з онуком.
Допоможіть будь ласка порадою, як правильно в цьому випадку окреслити чіткі рамки її перебування у нас вдома, та й загалом як приймати рішення всупереч її думці, яку я, звичайно, поважаю? Заздалегідь дякую
Передрук без посилання на Ibilingua.com
Фото ілюстративне, авторське
