Ой не знаю, як врятувати життя брата.
Були ми близнюками, не багато жили, бо батько, ще малими нас лишив. Мати всі сили віддала, що нас на ноги поставити. Дуже хорошою була, побожною.
Зі мною сильних проблем не було, вийшла заміж, тепер маю трьох дітей і все добре.
А от брат мій все життя проводив біля чарки. Спочатку мати його стримувала. З часом ніби все налагодилося, він одружився, на Світлані. Хороша дівчина, тільки довго дитину не могли мати. Але Богу дякувати, в них народився син.
І на початку було все добре.
А потім як почалися важкі часи. Моя мати занедужала, а згодом і відправилася на небо в доволі молодому віці. Було важко всім, я знайшла розраду у сім’ї, в рідних. Мої діти зробили все, щоб я відволіклася від горя. Та і чоловік мій дуже в цей час допоміг.
А от моєму брату, наявність сім’ї не допомогла, він знов взявся за чарку.
Та і так все погано стало, що про свою дитину Богдан зовсім забув, жінка для нього просто не існувала.
Минув час, нічого на Богдана не впливало, він і далі до ночі по забігайлівках з друзями бігав. Я намагалася його зупинити, але хто ж мене слухати буде.
Та тривати так довго не могло, терпіння в Світлани не залізне. Тому зовсім скоро вона подала на розлучення і на аліменти. Та звідки йому їх платити? Робити не має. Єдине, що має квартиру від матері.
А як платити не буде то забрати можуть квартиру, яка йому у спадок перейшла. А як заберуть квартиру, то там пропаде все життя матері. Адже думаю, якщо б вона так важко не працювала на квартиру, то б ще жила.
Та і в самій квартирі кожен куточок нагадує про неї, про наше там життя, ті спогади безцінні. А я замість нього платити не можу, бо свої дітей маю на ноги ставити.
Та що ж маю робити в цій ситуації? Як врятувати брата, якщо він сам нищить своє життя? Як не дати, щоб забрали квартиру матері?
Автор – Настя Г.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Свого сина Галина Петрівна не виховувала. Принесла “в подолі” і віддала своїй мамі. Мій чоловік виріс такою чудовою людиною завдяки бабусі. Дай Бог їй здоров’я. І коли в нас народилася дитинка, свекруха, яка вела не дуже гарне життя, почала мене вчити, як виховувати Миколку. Бо бачте, він мені колись на голову вилізе. – Надто сильно ти про нього піклуєшся. Самостійним він ніколи не стане!
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором