iBilingua

Життя моє минає в сільській місцевості. Тут я народилась, тут і минули мої молоді роки. Створила сім’ю, виховала дочку і сина.

Завжди любила поратися на городі, тримаю трохи господарки, ну а як в селі без цього? Чоловік мій рано відійшов у вічність, тай самій приходилось давати собі ради.

Дочка моя Олеся вийшла заміж і живе з чоловіком в місті, ну а син вже як рік привів мені невістку. Та от з нею мені не поталанило. Думала, приведе син невісточку, буде мені допомога, буде з ким розділити господарські клопоти.

Та де там, то принцеса в лапках. Ну така вже пані, що в цілому селі такої не знайти. Вже рік як живе зі мною, а їсти готувати так і не навчилась. Приходить на кухню на все готове, тай ще й носом крутить, то їй за калорійна їжа, то такого вона не любить.

За сина взагалі мовчу, той пилинки з неї здуває, добре, що мама є під боком, а то би одним коханням ситий не був.

Вчора вже дивлюсь, потрібно цибулю з городу позбирати, та щось почало хмаритись, тай кличу я невісточку Олену, щоб пішла мені допомогти, все в двох швидше буде, так вона мені: “Голова тріщить і крутиться, не маю сили встати з ліжка. Я метео-залежна, на мене сильно впливає зміна погоди”.

Та на кого вона не пливає, в мене самої тиск скаче, та я не звертаю на це увагу. Так і не прийшла, я сама впоралась, ще встигла до дощу.

А на вечір дивлюсь, моя невістка вибралась на фітнес з дівчатами їде, то як то розуміти? То як на город іти, то вона не може, бо їй зле, а на фітнес – вже одужала.

Ой не подобається мені така поведінка. То вже не та молодь, ми собі колись такого не дозволяли.

Питаю дітей, коли мені внуків подаруєте, вже би пора, як-не-як, рік разом живете, а Олена мені: “Я ще не готова до материнства!”.

Як не готова? А що тут готуватися! Хай Бог милує!

Читайте також: Пішла я до матері своєї сусідки Гальки, попросити продати яйця, оскільки вона тримає курей, а тоді була неділя і магазини закриті. Ось ми і сіли поговорили, добра вона душа, в пів ціни яйця віддала. Говорили ми говорили, аж тут вона зізналася, що її Галечці, якась бабця з іншого села, переписала дім. Бо бачте, ніхто з родичів не хоче туди їздити і бабку доглядати. Я додому йшла сама не своя. Це ж яка несправедливість!

То для чого тоді заміж за мого сина йшла? Я не знаю, мені геть то не подобається, якось все не так, як у людей. Щось потрібно з цим робити, бо так далі жити не можна.

Порадьте, люди добрі, як мені невістку до тями привести? Сім’я то вже серйозний крок, тому час їй вже подорослішати, сина шкода, щоб не зіпсувала йому життя.

Автор – Успішна Емма

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua