На день Києва ми поїхали з сім’єю до батьків, вони живуть за тридцять кілометрів від нас в селі. Коли ми з мамою залишилися наодинці, вона давай мене питати, чому я не спілкуюсь з братом, який живе в Криму. Як вияснилось, дружина Діми звинувачує у всьому мене. – Він старший і повинен бути мудріший!

Я живу з сім’єю в Києві. Поруч, в тридцяти кілометрах, живуть і мої батьки. Ми часто з дружиною і донечкою до них навідуємось. Та останній раз в мене з мамою трапилася настільки неприємна розмова, що я не знаю, як тепер маю на це реагувати.

Мені 45 років. Маю ще брата, який на 6 років молодший. Вже 9 років, як він з дружиною переїхав жити в Крим. (Його дружина Оксана з Луганська, виїхали в 2014 році).

З початку повномасштабного вторгнення ми з ним спілкувалися, але не часто, і старалися гострі кути оминати. Правда, не завжди виходило.

Я знав, що він налаштований проти України з самого початку, але мирився, оскільки думав, що скоро він все зрозуміє. Але не тут то було.

Вони справді всі там “зачимеричені” телевізором.

І якось так вийшло, що на даний час ми зовсім не зідзвонюємось. Вітаємось на свята картинками, і на цьому все.

Просто я не хочу сваритися, це мій рідний брат. Я роблю все задля Перемоги, і вже після я поговорю з ним “по-душам”. Дай Бог, що це відбулось вже влітку і в українському Криму.

Діма зідзвонюється з батьками. Вони мені кажуть, що все в них добре, і мені цього вистачає.

Але на день Києва ми вирішили зустрітися в батьків в селі.

І ось коли ми були на кухні одні, мама давай мене питати, чому я не спілкуюся з рідним братом.

Виявляється його дружина пожалілася мамі, що я старший брат, і повинен бути мудріший. Що так ніхто не робить з найріднішими людьми.

Але я не хочу зараз з ним спілкуватися. Він наговорив на мою дружину стільки небилиць (вона зі Львова), що в голові не вкладається, як таке може бути. Він же її добре знає, і не тільки її, а й всю родину моєї Оленки.

Його слова після 24 лютого не вкладаються в моїй голові.

Читайте також: Мені навіть соромно комусь це розказати. Свекруха моя вже в статусі бабусі давно, але щось собі таке взяла, ніби вона молодиця. Взула каблуки, сукню, намалювала губи. Я такого ще не бачила. А нещодавно взагалі з’явилася дома пізно і сказала, щоб ми до її весілля готувалися. Я ж планувала як: що раз я живу з Анною Валентинівною під одним дахом, то борщі і вареники будуть на столі гарантовано. Ага, не тут то було

І тепер мама хоче, щоб я, як ні в чому не бувало, спілкувався з Дімою?

Я не викреслюю його зі свого життя, просто з цією людиною я вирішив взяти паузу у спілкуванні, щоб уникнути чогось поганого.
Невже я щось роблю не правильно?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua