– На день народження Максим підсунув нашій дочці “свиню”. Та сидить і плаче, не може повірити, що рідний батько, наобіцявши “золоті гори”, так легко від всього відмовився. – Ви мене за кого маєте? Думали, мудріші за мене? Ні, не тут то було! Тепер я щасливий і нарешті вільний. Таня вже повнолітня, дайте мені спокій, – сказав Максим в слухавку. – Мені є куди гроші вкладати. Чи ти забула, що в новій сім’ї у мене син росте?
***
– Він не приїде! – плакала Таня в день свого повноліття.
Ледве заспокоївши дочку, я сама подзвонила колишньому чоловікові.
– Ага, не тут то було! Тепер я щасливий і нарешті вільний. Таня вже повнолітня, дайте мені спокій, – сказав Максим в слухавку. – Мені є куди гроші вкладати. Чи ти забула, що в новій сім’ї у мене син росте?
І телефон вимкнув. А через день апарат абонента став недоступний. І у його дружини теж.
Обіцянки, плани, все нанівець.
Ми розлучилися десять років тому, за обопільною згодою. Ділити нам було нічого, тому я поїхала з донькою до батьків. Максим залишився жити в своїй квартирі. Іноді він брав Тетяну на канікули, обіцяв забрати до себе, коли вона вступить до університету.
Аліменти платив. Час від часу. Я не подавала, він сам, добровільно. Якщо все разом скласти, то тисяч тридцять за десяток років нашкребти можна.
І ось. Документи в університет подані, речі зібрані. Тетяна збиралася їхати до батька відразу після святкування дня народження, на яке Максим пообіцяв приїхати. І не приїхав.
Він пропав не тільки з мережі, але ще і змінив місце проживання. Тетяна подумала, що це поганий розіграш, ті його слова, які він сказав мені. І помчала до нього.
А там чужі люди. Сказали, що недавно купили цю квартиру. Де старий власник і його домочадці – не в курсі. Відбули в невідомому напрямку.
Всі мовчать. У соцмережах Максима і його дружини ми в чорному списку, телефони в обох недоступні, ні адреси, нічого. Рідні Максима нібито нічого не знають.
Не розумію, до чого були всі ці обіцянки? Боявся, що на аліменти подам? Так я відразу вирішила, що без нього обійдуся.
Він допоміг дочці вибрати ВНЗ, запросив до себе жити. Сам покликав! Будував далекосяжні плани. І? Він же заздалегідь знав, що нічого не буде! Чекав вісімнадцяти.
Закриваю очі і бачу: сидить Максим, дивиться на годинник, про себе рахує секунди. Північ. Таня стала повнолітньою. І різко розлюбив. Ось п’ять хвилин тому любив, і бац – розлюбив. Поставив кнопку батьківської любові на режим викл. Хіба так буває?
Свою дитину йому треба виростити… А потім, коли та, нова дитина стане повнолітньою, цей вимикач батьківської любові теж спрацює?
Таня вперлася, що хоче розшукати батька. Для того, щоб в очі йому подивитися. А навіщо? Максим ясно дав зрозуміти, що все, його участь в житті Тетяни закінчена. Сенс нав’язуватися?
Продати квартиру і втекти… Поміняти роботу, номер телефону, перевернути своє життя з ніг на голову… І все це тільки для того, щоб дочка, яку він сам же і запросив до себе жити, його не знайшла. Дитячий садок!
Орендую Тетяні квартиру, вона вчиться, підробляє вечорами. І продовжує шукати тата всього лише для одного погляду. Сподіваюся, що знайде, і вже тумблер дочірньої любові до батька буде вирубаний раз і назавжди.
Як боротися з такими “татусями”?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
