iBilingua

Я живу в селі одна. Діти, хоча їх було четверо, всі порозбігалися. Хто в невістки пішов, хто свою хату вибудував. Моя остання надія була, що наймолодший син зі мною залишиться, але і цього не сталося.

Мало того, що Дмитро взяв собі в дружину дівчину з нашого села, так Ірина ще й старша від нього майже на два роки.
В моєї свахи дома “купа” люда, а тому і чуда.

У невістки моєї є ще старший брат – не одружений, і вже й не буде, і сестра, яка також ніде з дому не виходить, і навряд чи знайде собі чоловіка в тому житті.

Ну одружився мій Дмитро. Я на весілля грошей трохи наскладала.

Я живу одна, чоловік молодим покинув цей світ.

Незважаючи, що там і брат і сестра Ірини, і тато і мама і ще й бабка старенька, пішов мій син туди зятювати.

Як тільки я невістку не просила, вперлася, як той пень. Я досі дивуюся, як вони в тому вулику живуть.

Невістка подарувала моєму Дмитру троє дітей. Двоє вже старші. Онук вже школу закінчує, середуща онучка в шостому класі і наймолодша цього року йде в перший клас.

І якщо старші онуки мають спокійний характер, то Анелія дає їм по справжньому відчути, що таке дитина.

Я не раз поза очі чула, що моя сваха на меншу онучку каже, що то копія я, бо з таким же паскудним характером.

Я не вважаю себе поганою людиною.

Все життя важко працювала, бо треба було дітей на ноги ставити.

Пенсію маю невеличку, але мені хватає і в дітей копійки не прошу.

В мене восьмеро онуків від всіх дітей. Я не можу кожного гідно привітати в день народження, бо пенсії не хватає. Але я думала, що діти мене розуміють.

Але наймолодший таки вважає, що я маю кожному щонайменше тисячку в конверті вручити.

Вже не раз чула, як вони моє “привітання” по селу в зубах носили, бо я бачте, чотириста гривень онучці на десять років принесла.

Але я не мала більше.

А недавно день народження святкувала і найменша онучка.

Читайте також: Літо. Субота. Чоловік косив траву біля хати, а свекор сидів на лавці, був знервований. Я в цей час готувала вечерю, вікно було відчинене і все чула: “Синку, так сиджу і думаю, навіщо тобі вона, ви вже рік живете, а дітей нема! Кого ти собі взяв? Вона не в змозі подарувати тобі дитину!” Що я тоді відчула, один Бог знає!

Я вділила з пенсії п’ятсот гривень і прийшла. Гостей було дуже багато, і куми і родичі і друзі. І тут Анелія почала щось з себе показувати, капризувати, дурачитися. А сваха засміялася, і сказала, що то викапана я, бо інші онуки спокійні і пішли в їх родину. І глянула так, наче то я її на світ привела і у всьому винна.

Мені так неприємно стало. Навіть не знаю, як наступного разу маю той поріг переступити. Син навіть не подумав стати на мій захист. Він влився у їх “колектив”.

Навіть не знаю, що буде дальше…

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua