На другий день після хрестин мені зателефонувала мама і сказала терміново зайти у фейсбук. Мені реально трусилися руки, і не даремно. Словом, свекруха всі фото, що мала в галереї, виставила на показ. Там було все: розпливчасте, не якісне, дивне, не розумне, на мій погляд. Звичайно, були і гарні фото. А потім я зайшла у коментарі
Я потрапила в таку дивну ситуацію, і не розумію, як правильно вчинити, щоб нікого не образити.
Ми з чоловіком два роки тому відгуляли весілля. Живемо ми окремо в моїй двокімнатній квартирі, що дісталась мені від дідуся з бабусею. Вони ще, дякувати Богу, живі, їх просто до себе в квартиру забрала моя мама.
Два місяці тому в нас з чоловіком народилася донечка. Свекруха зі свекром живуть в селі, але не далеко від нас. Для них наша дочка перша, і поки що, єдина онучка.
Дідусь з бабусею і справді душі не чують в нашій дочці. Мене це лише тішить. В них є своя автівка, і при першій же можливості дід з бабою приїжджають нас провідати.
Мій чоловік пів року тому на ювілей своїй мамі подарував телефон, точніше, смартфон. І хоча свекруха говорила, що не буде знати куди натискати, і що в неї вже розуму до такої техніки немає, ми зрозуміли, що новий гаджет свекрусі дуже навіть зайшов.
Якогось сусіда вона попросила, щоб той її зареєстрував у фейсбуці, і ще десь, навіть не знаю. І ось моя свекруха при першій же можливості “сидить”, і переглядає, хто які фото чи відео викладає.
Я лише пораділа за неї. Хоч на старість людина має чим потішитися.
І ось коли з’явилася наша донечка, Марія Павлівна телефона з рук не випускала. Вона фотографувала і знімала відео все, що попадало їй під руку. Особливу увагу вона, звичайно, приділяла цим “ділом” онучці.
Ну, я ж подумала, що вона, коли прийде додому, буде переглядати і любуватися онучкою на фото і відео. Що нічого поганого в цьому немає.
Насправді перший час так і було. Свекруха ще мені час від часу наголошувала, щоб я боронь Боже не виставляла ніякі фото дитини до хрещення. Що то не можна, і тому подібне.
Я взагалі цим “виставлянням” фото не “страдаю”, і взагалі, в мережах сиджу мало, оскільки немає багато вільного часу.
Свекруха робила якісь “любительські”, не професійні фото і тим дуже тішилася. Я ж проти не була і нічого не заперечувала.
Але дві неділі тому ми похрестили нашу донечку. Після церкви всі направилися в ресторан, де в тісному колі і відсвяткували цю подію.
Свекруха ж продовжувала робити “любительські” фото. Я вже до цього звикла.
І все б нічого, та коли наступного дня мені зателефонувала моя мама, і сказала, що пів галереї моєї свекрухи виставлено на сторінці у фейсбуці, я мало не стерпла.
Коли заходила у фейсбук, мені навіть руки трусилися.
Словом, там було все, починаючи від народження дочки.
Казна що: розпливчасте, не якісне, дивне, не розумне, на мій погляд. Звичайно, були і гарні фото.
В коментарях сипалися привітання і йшли обговорення, на кого схожа наша дочка. Багато хто почав писати, що це викапана бабуся.
Я чоловікові про все розказала, той ніяк не відреагував.
Але я вже боюсь кожного її приходу.
Я легенько натякнула, що мені це не подобається, але до свекрухи не дійшло.
Що я маю в цій ситуації робити?
Я не хочу з нею сваритися…
Автор – Наталя У
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- У нас з чоловіком трикімнатна квартира, в якій підростають троє діток. Я майже все встигаю робити сама, але була у мене одна давня мрія. Ми якраз ремонт в кухні зробили, і тиждень тому на день народження чоловік мені її таки подарував. Але відтоді зовсім зіпсувалися у мене взаємини зі свекрухою, Марія Павлівна наче сказилася! Здавалося б, усі мають бути щасливі, але ні. Свекруха її просто не переносить! За її нацькуванням і нашіптуваннями я тепер – погана господиня! Вони, мовляв усю молодість мили в тазиках та холодній воді по гарнізонах – і нічого! Виростили і вижили, не те що деякі, яким аби електрику накручувати. І тут настав апогей. Мені видали старовинну металеву радянську м’ясорубку
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті