На думку моєї мами, саме головне призначення жінки – народити дитину. Інше неважливо: наскільки добре склалася твоя кар’єра, наявність нерухомості та автомобіля. Якщо у тебе немає дитини – життя проходить даремно.
Мене не особливо напружувала мамина точка зору, я жила так, як вважала за потрібне. Тим більше, мені ще не зустрівся чоловік, за якого я б вийшла заміж. Єдине, я намагалася приїжджати до неї рідше, щоб уникнути цих голосінь з приводу того, що я не можу мати дітей.
А ось сестра моя молодша завжди і в усьому слухала маму. Саме за наполяганням матері, вона не пішла вчитися, а відразу вискочила заміж. І народжувала, щороку після весілля – теж за велінням мами.
Та ось тільки кинув чоловік свою, погладшав від частих пологів, дружину і звалив захід. А сестра переїхала назад до мами, з 4 дітьми на шиї.
Мене перестали кликати до мами в гості з ночівлею, адже моя кімната була зайнята. А на пару-трійку годин мене запрошували частенько. Сестра з мамою бідкалися, як важко їм живеться, що грошей зовсім не вистачає. Я, з власної дурості, запропонувала невелику допомогу. Вони з радістю вхопилися за мою пропозицію.
Те, що починалося як «невелика допомога», через рік перетворилося в «ти зобов’язана нас повністю утримувати». Усвідомивши, що вони дружно сіли мені на шию, я перекрила фінансовий потік взагалі.
Тоді мамі в голові прийшла супер-ідея. Вона привезла до мене додому наймолодшу доньку сестри. Вручивши мені дитину, мама сказала:
– Ось, подарунок тобі. Сама щось не народжуєш, так сестра від серця відірвала – виховуй. І пам’ятай нашу доброту.
Вона не стала навіть слухати мої заперечення, просто кинула дівчинку у мене в під’їзді і пішла. Подібної нахабства я просто не очікувала.
Якщо вони думали, що у них проектують сплавити одного з дітей мені, то вони помилилися. Я просто відвела дитину в поліцію і заявила, що дівчинку кинули.
Ні, звичайно я спочатку намагалася доставити племінницю додому, але мені просто не відкрили двері, хоча я чула що всі були у будинку. Залишити її у себе я теж не могла – мені треба було летіти в інше місто по роботі.
Повернувшись додому через кілька днів, я виявила що вікна моєї квартири були закидані яйцями, а на вхідних дверях були написані лайливі слова. Я з’їздила до мами. А власна мати прокляла мене.
З її слів, дитину в поліцію я відвела саме через заздрощі до сестри. І органи опіки нацькувала теж я. Молодших дітей у сестри дивом не забрали, саму її поставили на облік. І це все повністю моя вина. Не вони, зі своїм «подарочком», а я.
Під прокляття мами, я пішла. Тепер я – найгірша дочка в світі. Ось, думаю, може швиденько народити 3-4 дітей та разом з ними до мами переїхати. Цікаво, тоді я стану гарною дочкою?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
