На дві неділі з Італії приїхала моя свекруха.
Ми з чоловіком живемо в її двокімнатній квартирі. За час, поки вона там, ми зробили гарний євро ремонт, змінили деякі меблі.
Відразу ж скажу, що Ірина Василівна нам особливо фінансово не допомагає.
В неї є ще дочка, і всі гроші, як я розумію, йдуть в її сім’ю. Свекруха пояснює все тим, що вона нам дала дах над головою. Але в квартирі цій я не прописана. І на тому дякую, що сина нашого, свого онука дала дозвіл прописати.
Але річ не в тім. Все, що вона нам пересилала за цих п’ять років, відколи я в невістках, це чоловіку на ювілей і нашому сину, коли він народився і на день народження старається щось передати, чи гроші вислати.
Мене вона ще жодного разу “єврами” не привітала, на відміну від своєї доні. Але то таке, нехай. Чоловік нормально працює і заробляє, не збідніємо.
Нашому сину ще трьох років немає. І ось так вийшло, що на ніч, а інколи і вдень, я одягаю йому підгузок.
Ну не сприймає дитина горщика і все. Я дуже сподіваюся, що за це літо в нас все вийде.
І ось свекруха, коли приїхала і побачила, що я на ніч одягла підгузок, давай мене критикувати, що я погана мама, бо не привчила досі дитину до горщика.
Але чому винна тільки я? Хіба її син не тато?
Але далі було ще краще.
Каже вона нам зранку за кавою.
– Якби не мої гроші, так важко зароблені на чужині, ви б скоро дитя до того горщика привчили. Розбалувала я вас. Ті підгузки за мої гроші ж купуєте.
Я якщо чесно здивувалася. Які гроші? Чи вона має на увазі ті, що на хрестини дала і ми за них ліжечко і коляску купили?
Я вже сказала Дмитру, щоб жодної копійки від неї не брав.
І взагалі, при першій же можливості, треба з її квартири з’їжджати. Не дасть вона нам спокою. Буде потім довго нам витикати, що якби не вона, то ми б на вулиці з дитиною жили…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
