Наша сім’я добре товаришує з сім’єю моєї двоюрідної сестри. А там, на відміну від нас, де в сім’ї було двоє дітей, я і мій молодший брат Денис, була тільки одна, дівчинка. Катерина або просто Катя, менша від мене на два роки, але така швидка і проворна.
Як малі ми були, часто до них ходили, багато разом гралися, веселилися. Бувало разом, сім’ями, їздили на озеро або ж в гори.
Як стали старшими, то трішки відсторонилися, кожен мав вже свої вподобання, гуртки.
Тоді Денис закінчив 6 клас, а я закінчила 11 клас і пішла в університет, мала багато друзів, часто гуляла. Коли мені виповнилося 18, хлопці були не нас часі, я думала про своє навчання, а Катя в 16 вже почала зустрічатися з одним таким хлопцем – Іваном.
Нууу, що я можу сказати, низенький, повненький, характером трохи вредний, одним словом, не мій типаж.
Хоча на думку Каті просто ідеал, як вона сама говорила про нього: “характер – з перчинкою”.
Іноді в наших розмовах Катя говорила, що і сама б вже хотіла дітей, та я її захоплення не поділяла, я не погано так пам’ятала, яким Денисик був в дитинстві, тому поки дітей не хотіла.
Та попри все для мене стало подивом, коли я дізналася, що Катя при надії…
Звісно я намагалася її підтримати, допомогти, але все одно відчувалося, що Катя мені заздрить, адже я досі можу, як і колись, гуляти і веселитися, вона більше ні…
Після цього наші дороги розійшлися ще сильніше… Я далі вчилася, здобувала освіту, а Катя з’їхалася зі своїм Іваном і невдовзі в них вже було двійко діточок…
А пізніше, коли я була вже на роботі, то почала зустрічатися з Михайлом. Це тривало доволі довго, потім ми почали винаймати свою квартиру, з’їхалися. Пожили так разом, зрозуміли, що ми підходимо один одному, вирішили відгуляти весілля…
Деякий час ми ще пожили для себе, і коли мені виповнилося 27 вирішили, що пора думати і про дитинку. І на, щастя все вдалося, УЗД показало – дівчинка… Багато хто нас з тим вітав, ніби от нарешті…
А на хрещення дитини прийшла моя двоюрідна сестра Катерина. Зайшла до хати, як господиня, і попри все добро, яке я їй робила, почала вишукувати якісь недоліки…
Мовляв і не можна залишати дитячий одяг на ніч надворі, і воду після купання дитини після заходу сонця не можна виливати… Звісно в неї досвіду більше в цьому ділі, але і в мене не дві руки ліві, зможу попіклуватися про свою донечку…
Чесно не дуже хочеться бачити поруч Катю, хоч і сестра вона мені, хоч багато веселих спогадів з нею було, але тепер від неї віє негативом…
Як думаєте чи варто підтримувати з нею зв’язок? Чи можливо від гріха по далі, намагатися тримати дистанцію?
Автор – Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!