fbpx

На наступний день після весілля мені зателефонував стривожений Льоня. – Мамо, Квітослави ніде немає. Вже всіх її подруг розпитав, ніхто її не бачив. Негайно приїжджай до нас. Можливо це якесь непорозуміння, але подарованих грошей в сейфі я також не бачу. – Я миттю примчалася на їх орендовану квартиру, а слідом за мною і Квітослава – її щастю не було меж

На наступний день після весілля мені зателефонував стривожений Льоня. – Мамо, Квітослави ніде немає. Вже всіх її подруг розпитав, ніхто її не бачив. Негайно приїжджай до нас. Можливо це якесь непорозуміння, але подарованих грошей в сейфі я також не бачу. – Я миттю примчалася на їх орендовану квартиру, а слідом за мною і Квітослава – її щастю не було меж.

Вони були ідеальною парою. Одного разу мій син привів додому худеньку скромну дівчину Квітку. Це він так її представив, насправді її звали Квітослава.

Вона мені відразу сподобалася: величезні очиська, виразне обличчя, але при цьому дуже скромний одяг… Давалася взнаки в ній якась невпевненість чи що. Її підсвідомо хотілося захищати. І мій син, як справжній чоловік, узяв на себе цю місію.

Дуже швидко вони стали жити окремо. Квітослава була з іншого міста, так що поки вона вчилася, батьки орендували їй квартиру, де став жити і мій син.

За короткий час він сильно змінився: став серйознішим, вступив до університету, ввечері влаштувався в кафешку підробляти. Я розуміла до чого все йде, а тому почала потихеньку відкладати гроші на весілля.

Заяву вони подали трохи раніше, ніж я припускала, так що грошей у мене було на той час не негусто. Я і запропонувала зіграти весілля скромненько, покликати тільки близьких родичів. Але Квітка раптом заговорила інакше.

Я вперше бачила її такою розлюченою. Вона заявила мені, що це її весілля і вона буде такою, якою вона, забажає: обручка з великим діамантом, сукня – від кращих модельєрів, білий лімузин, виїзна реєстрація в мальовничому куточку нашого міста, а також гостей – дуже багато. Щоб усі бачили, яка вона щаслива. -Правда, Льоня? – запитала вона у мого сина, а тому нічого не залишалося, як підтримати її.

Хоча я-то знаю, що йому самому не хотілося викидати кошти на вітер (а інакше не скажеш). Тим більше, якщо їх немає. Довелося йому взяти кредит, але цього не вистачило, тоді Льоня замовив кредитну карту. Там перші два місяці відсотки не нараховуються. Ось він і вирішив, що напевно гості подарують чималу суму, а значить вдасться все вчасно погасити.

Весілля пройшло на ура. Квітослава була прекрасна, Льоня виглядав щасливим, гості веселилися по повній. І, дійсно, зібрали чималу суму грошей, так що мій Льоня з полегшенням зітхнув – їх цілком вистачить, щоб погасити всі витрати. Та й я пораділа, що немає він ніяких боргів.

На тому всі і роз’їхалися по своїх домівках. Вранці дзвонить мені переляканий Леонід і каже: прокинувся, а Квітки немає, та й грошей немає. Дзвонив їй, а вона не відповідає. Я заспокоїла його, як змогла. Та й що б сталося? Ну не вкрали ж її справді!

Про всяк випадок приїхала до нього. Квітославу, дійсно, не вкрали. Вона прийшла десь через пару годин, радісно повисла на шиї у чоловіка і почала щебетати: “Любий! Я така щаслива! Здійснилася твоя мрія! Ти ж хотів у Домінікану? Я купила путівки. Через пару тижнів ми летимо у весільну подорож. Зібраних грошей нам якраз вистачило, ще й потусити залишилося”.

Леонід аж весь побілів. Спочатку він намагався напоумити дружину, потім почав умовляти. І ось тут вона пред’явила йому рахунок, мовляв, ти ж жив у мене на квартирі і не платив за неї, так що, вважай, я просто взяла своє! А я дивилася на Квітку і не розуміла, як вона так швидко змінилася.

Може, треба було раніше втрутитися? Ще до весілля, адже кольнула мене її тодішня заява. Але найгірше – мій син ніби згас в мить. Він відмовився від поїздки і його дружина вирушила в Домінікану з матір’ю. Тепер Леонід думає що робити: розлучатися або почекати, може все ще зміниться.

Ось така вона, наша квітка-скромниця…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page