Народивши дитину, я повністю присвятила себе їй. Не можу сказати, що до чоловіка не було ніякої уваги, але того, що було раніше у нас, точно не було.
Так минав місяць за місяцем, я відчувала, як охолов до мене Мирослав. Я намагалася, якось виправити ситуацію, боролася за збереження сім’ї, скажімо так, але розуміла, що відповідного бажання немає.
Я часто думала про те, що у чоловіка є хтось, хоча запізнень додому не було, ночував завжди вдома, телефон вночі не дзвонив, але я, як і всі жінки відчувала, що щось не так. І навіть не можу сказати, чи була я засмучена, хвилювало мене це чи ні, як я і сказала спочатку, я повністю присвятила себе дитині. Якщо інша жінка вже билася б в істериці, шукала джерело її підозр, то я цього не робила.
Джерело підозр саме мене знайшло. На одній з вуличних прогулянок з Кирилом, до мене підійшла доглянута, красива, стильна жінка, представилася Оленою, повідомила мені, що вона коханка мого чоловіка, і що у них все серйозно. Так, я була не готова до такої зустрічі, але і не можу сказати, що була здивована, я знала, що ця Олена десь є в житті мого Мирослава, але мене мало хвилювало, хто вона, і як вона виглядає.
Розмова була не довгою, хвилин 20, і майже весь час говорила вона, про високі почуття, про любов, ніжності, слізно просила мене вигнати чоловіка, подати на розлучення, я лише посміхнулася їй, так як сказати мені не було чого.
Увечері я Мирославу розповіла про нашу зустріч з Оленою, і дала йому право вибору, сказала, що якщо він хоче, то нехай йде, і через 2 дня він пішов до коханки . Я була готова до цього вибору, тому особливо не засмутилася. Сама на розлучення подавати не стала, чекала цього кроку від чоловіка, але так і не дочекалася.
Через місяць після свого відходу, чоловік став писати мені смс вранці і ввечері, бажав доброго ранку і на добраніч, став приходити до сина кожен день, робити мені компліменти, що мене дуже дивувало.
Дивлячись на такого чоловіка, стала ловити себе на думці, що я сумую, і все ще люблю його. Тому, коли він повернувся до мене через 2 місяці, з букетом в руках і запитав: “приймеш?”. З згідно кивнула.
Зараз ми дуже щасливі, переживаємо знову цукерково-букетний період , мабуть та ситуація була таким собі для нас уроком.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – kolobok
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook