На першій зустрічі свекруха нічого мені не говорила, хоча по очах я бачила її невдоволення. Всьому виною була моя професія. Я звичайна і не освічена поштарка, на її думку. Наступного дня вона перестріла мене, коли я поверталася з роботи. Стільки слів в свою адресу я ніколи не чула. Та це не змінило того, що ми з Олегом стали на рушничок щастя. На весіллі свекруха ходила, як “сич”, і навіть не привіталася з моїми батьками.
Зі свекрухою я не знайшла спільної мови практично з першої зустрічі. Їй не підходить те, що я працюю на пошті. Але мені подобається працювати з людьми. А ще, саме там я і познайомилася з чоловіком мрії, її сином.
У дитинстві мені дуже подобалося грати в листонош і розносити, наприклад, листя з дерев сусідам. Іноді вони відправляли мене з листом на справжню пошту, а мені, крім грошей на марки, клали в кишеню ще й пару “копійок”.
Це приносило мені велику радість і відчуття важливості. Коли мене питали, ким я хочу стати в майбутньому, я завжди відповідала, що мрію працювати на пошті…
У той час як усі в класі мали великі плани і хотіли поїхати за кордон або вступити в університет, я просто мріяла закінчити навчання і влаштуватися на пошту. Мої тато і мама мене повністю підтримували, тому не заставляли робити щось інше.
Мама була щаслива, що я йду вчитися туди, про що завжди мріяла.
І я пішла на пошту, куди в дитинстві носила листи від сусідів. Там я всіх давно знала і швидко влилася в колектив. Робота наповнює мене щодня.
Я дуже люблю зустрічатися з людьми. Особливо старші іноді розповідають мені свої історії, і я в ті моменти допомагаю їм вирішити дрібні проблеми. Іноді я сама заповнювала людям квитанції або читала щось, коли вони забували окуляри.
Так я насправді познайомилася з Олегом, якому було на той час сорок два роки, за якого потім і вийшла заміж.
Одного разу він прийшов на пошту зі скаргою, що забув щось заплатити, але не міг зрозуміти, як заповнити бланк. Я все зробила за нього.
Тоді камінь помітно впав з його серця, а коли він нарешті посміхнувся, то виявився неабияким красенем. Поступово ми почали зближуватися.
Мені й на думку не спадало, що моя професія комусь заважатиме. Я сподобалася Олегу, він любив казати, що нарешті зустрів нормальну дівчину. Я не питала його про попередніх партнерів, це вже було в минулому. Але я була рада, що він був щасливий зі мною.
Тільки його мама це важко сприйняла. Вона довго не хотіла зустрічатися зі мною особисто, і власне, лише коли Олег зробив мені пропозицію, вона була змушена це зробити. Я бачила, що їй дуже важко залишатися зі мною в одній кімнаті. Але біля нього вона мене не ображала.
Наступного дня коли я поверталася з роботи додому, на парковці стояв великий позашляховик. Моя свекруха вийшла з автівки і попрямувала прямо до мене. “Що ти собі дозволяєш? – сказала вона сердито.
Коли я не відповіла, вона почала говорити про те, що її син заслуговує на когось кращого, а не на якусь поштарку, у якої немає ні грошей, ні освіти. Мені не хотілося це слухати, тому я пішла. Вона ще щось вигукувала, але мені було байдуже.
Олег прекрасно знав, яка його мати, і сказав мені не хвилюватися про це. “Я люблю тебе”, – прошепотів він. І це все вирішило. Я проведу своє життя з ним, а не з його матір’ю. Треба було ще пережити весілля, на якому свекруха плакала і навіть руку батькам не могла потиснути. Відтоді я її не бачила.
Мушу визнати, що це мене трохи турбує. Я хотіла б мати кращі стосунки зі свекрухою. До того ж, скоро вона стане бабусею. Як вона ставитиметься до онуків?
Я все життя гналася за своїми мріями. Але мою мрію про щасливий шлюб і сім’ю руйнує свекруха…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!