fbpx
життєві історії
На порозі стояв чоловік любаски мого Ігоря. Я запросила його зайти, поговорити справді було, про що. Ігор почав активно цікавитися покупками. Він вважав, що потрібно допомагати коханій дружині. І свою відсутність почав пояснювати роз’їздами по супермаркетах у пошуках тих самих помідорів, дешевших на п’ять гривень

Перший телефон у мого чоловіка Ігоря з’явився років дванадцять тому. І відтоді він ніколи не ставив його на беззвучний режим, і раптом почав. Додзвонитися до нього було просто нереально. Про це говорили не тільки близькі, а й знайомі. Я запідозрила недобре, але вирішила вичекати паузу.

Потім я почала помічати нестиковки в часі. Ігор почав активно цікавитися покупками. Він вважав, що потрібно допомагати коханій дружині. І свою відсутність почав пояснювати роз’їздами по супермаркетах у пошуках тих самих помідорів, дешевших на п’ять гривень.

А потім сталося найгірше, але очікуване. Одного прекрасного дня я не витримала, взяла серед ночі його смартфон і доклала до вказівного пальця. Телефон легко розблокувався, а мій чоловік продовжував мирно спати. Я не особливо вникала в їхнє листування. Мені вистачило буквально кількох слів. У нього була кохана Аліна і до цього життя мене точно не готувало.

Ігор зізнавався їй у коханні, писав, як нудьгує і хоче бути біля неї. А я лише ковтала сльози і продовжувала вчитуватися в такі схвальні слова чужій жінці.

Я поклала телефон на місце, випила ромашкового чаю на кухні і вирішила зберегти обличчя. Ми поговорили з чоловіком тільки наступного вечора. Прийняли рішення дочекатися канікул дітей, щоб подати на розлучення. Ігор переїхав жити на диван, я почала копатися в собі і записалася до психолога.

Щоб простити Ігоря, не могло бути й мови. Через кілька днів у мої двері хтось подзвонив. На порозі стояв симпатичний чоловік, добре одягнений і дорого пах.

– Ви Стефанія? – запитав він.

– Я – так, а ви, власне, хто? – губилася в здогадах я.

– А чому ви не страшна? – здивувався він.

– А чого я маю бути страшною? – не зрозуміла я.

– Ну просто я б від вас не пішов, – зітхнув чоловік. – Я Богдан, чоловік Аліни, любаски вашого чоловіка.

У мене очі на лоб полізли. Богдан зрозумів комічність ситуації і поспішив пояснити, що він від мене хоче.

– Я розумію, що це звучить безглуздо, але мені так погано. Вона про все розповіла, а мені і поговорити ні з ким…

Я запросила Богдана в квартиру, налила чаю, і ми з ним дві години проговорили. Дивно, але легше стало не тільки йому, але і мені. Я зрозуміла, що не сама борсаюся в своєму болоті. Потім ми домовилися про зустріч через кілька днів. Через місяць у нас були розлучення. Складно, боляче, самотньо і допомога близької людини з такою ж проблемою стала тим самим ковтком свіжого повітря і порятунком… Ми з Богданом могли годинами базікати по телефону.

Я вирішила зробити паузу і поїхала відпочивати. Зустрічав мене мій Богдан з букетом троянд. Я мовчки кинулася до нього на шию і з тієї миті почалася наша спільна історія. Уже два роки ми разом. Дуже щасливі.

Ігор розійшовся з Аліною через два місяці. Він часто пише мені у Вайбер про те, який він дурник і як сумує за мною і нашою родиною. Але мені це нецікаво.

Нам добре разом з Богданом, його прийняли мої дітки, а він – їх. І я навіть не згадую про своє минуле!

Хочу сказати всім: не бійтеся змін у житті і сміливо рухайтеся вперед.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page