fbpx

На прощальній церемонії за мамою найбільше заводила бабуся. – На кого ж ти мене покинула? Я вже стара і немічна, мені догляд постійний потрібний. – Я дивилася на неї скоса, оскільки добре розуміла, що саме вона й винна в тому, що мама на небеса відійшла. І тут втрутилася моя свекруха. Жаль їй бабусю, бачте, стало

На прощальній церемонії за мамою найбільше заводила бабуся. – На кого ж ти мене покинула? Я вже стара і немічна, мені догляд постійний потрібний. – Я дивилася на неї скоса, оскільки добре розуміла, що саме вона й винна в тому, що мама на небеса відійшла. І тут втрутилася моя свекруха. Жаль їй бабусю, бачте, стало.

– Твоя бабуся і нас переживе, – казав мені чоловік.

Але я його не послухалася.

Спочатку я жила з батьками у двокімнатній, але після відходу батька, коли ми з братом закінчували навчання, мати вирішила бабусю перевезти до себе, бо в їхньому селі вже ніхто цілий рік не жив, а її будиночок продати як дачу.

– Я виручені гроші вам на рахунок з Романом покладу, — сказала мати.

Коли батько був живий, то мати дуже рідко з бабусею зустрічалася, оскільки вона зятя не надто жалувала і завжди доньку дорікала, що та заміж проти її волі пішла.

Мати прожила після того, як бабусю до себе перевезла лише два роки. Я тоді заміж вийшла, а брат навчався на останньому курсі університету. Мені здається, що бабуся маму просто “з’їла” вічними причіпками та докорами. На прощанні з матір’ю бабка завивала найголосніше і весь час повторювала:

– На кого ж ти мене стару кинула, як же я тепер свій вік без тебе доживатиму.

– Ой не можна бабусю залишати, — сказала мати мого чоловіка, яку вразив бабулин концерт. – Ви все одно вирішили квартиру купувати, а тому шукайте її ближче до батьківського будинку. У неї, крім вас, із братом нікого не залишилося.

Я не змогла розповісти батькам чоловіка про те, що вважаю, що саме бабуся винна у відході моєї матері, тому що в той час у нас з нею були ще не настільки близькі стосунки. А якщо так подумати, то не Роману ж її доглядати? Брат у мене закоханий та балуваний. Після закінчення ВНЗ брат почав жити з дівчиною, і вони орендували собі житло. Він тільки про гулянки і думає. У нього все життя – це суцільне свято.

– Я недавно купив автомобіль, – похвастався брат перед відходом матері.

Зрозуміло, що він цю покупку зробив на ті гроші, які мати отримала від продажу бабусиного будинку.

– А жити де будеш? – поцікавилася я в брата.

– Ой не починай!

Ми з чоловіком вирішили спочатку купити своє житло. Ми знаходили і вигідніші пропозиції, але вони були дуже далекі від батьківського дому, та й бабуся весь час тиснула на жалість.

– Хто ж мені на старості років склянку води подасть?

Вже за кілька місяців зателефонувала бабуся і повідомила, що сусіди продають своє житло. Я знала, що ця квартира така сама, як і у моїх батьків.

– Я від своєї частки відмовлюся, лагідно повторювала бабуся, я не планую вступати у спадок. Ви ж мене на вулицю не виженете і тому вам дякую.

Однак після того, як ми купили квартиру і звернулися до нотаріуса разом з Романом, то дізналися, що бабуся в нього раніше за нас побувала і залишила заяву про те, що вона вступатиме в право спадщини.

Свій вчинок вона пояснила страхом залишитися на вулиці:

– Якщо ти раніше за мене відійдеш на той світ, а твій чоловік мене на вулицю виставить, мені потрібна гарантія, що в мене буде де жити.

З цього дня і почалося.

– Ти навіщо такі шпалери купила? – заводила бабуся свою “балалайку”, коли приходила до нас у гості. – Ти навіщо таке мило купуєш, тобі не було куди гроші дівати. Ти чим займаєшся, у мене вже як два дні підлоги немиті. Що означає нудить? Ось попрацюєш і все пройде. Я перед появою на світ твоєї мами весь город прополола. Будеш ледарювати, то чоловік від тебе піде.

– Ти манікюр зробила, а він тобі потрібен, коли ти вдома сидиш. Нехай у тебе поганий чоловік, але і той втече.

Якось у мене здали нерви, і я все висловила родичці, що про неї думаю і порадила до онука по допомогу звернутися.

– Онук зайнятий, а тебе нехай твій чоловік забезпечує, а то дивись який розумний – прийшов на все готове!

– Ти більше до неї не ходи, нехай вона свою частину спадщини твоєму братові віддає і нехай він від неї все це марення вислуховує.

Ну що значить не ходи, адже вона вже немічна. У неї зараз улюблене заняття по батареях стукати. Коли нас тільки із сином виписали, а вона вранці вже по батареях стукає.

– У тебе щось сталося? – Запитала я в неї.

– Я хочу пити. Іди кваску мені купи.

Того дня вона весь день стукала по батареях, весь під’їзд на вуха поставила.

Потім свекрусі нас стало шкода, і вона запропонувала мені помінятися квартирами:

– Я за нею наглядатиму, але зі мною вона так звертатися не буде.

– Якщо так зробиш, то можеш не розраховувати на спадщину, то все Роману залишу.

– Мені твоєї спадщини ніякої не потрібно, у мене є законна третина і мені цього достатньо. Мені мої нерви дорожчі.

Баба свекрусі концерти не влаштовувала, а потім до неї брат переїхав.

– Романа не допросишся нічого зробити, він мене тільки те й робить, що лає, у квартирі бардак, він усе з’їдає, що я приготую. Може ти повернешся назад, а я свою частину на тебе перепишу.

Ми з чоловіком порадилися і вирішили, що нам туди не треба переїжджати. Нічого з нею не станеться. Але мені її все одно шкода, адже вона вже старенька і в неї нікого крім мене немає!

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page