На річниці за мамою я підняв тему спадщини. Галя пропонувала продати хатинку, а гроші розділити порівно. Я ж мав на цю нерухомість інші плани, тому викупив у сестри її частку. А влітку в моєї дружини був день народження, святкували ми на дачі, і без попередження там з’явилася і сестра. – Ти знаєш, я передумала! Я також хочу сюди приїжджати з дітьми і внуками. Ти мені “копійки” за неї дав, – сказала Галя, обходячи хороми, в які я вклав стільки сил і грошей.
Ми з сестрою ніколи не були близькі. Зазвичай ми зустрічалися в батьків, які все життя прожили в селі. В кожного свої сім’ї, своє життя.
Може, хтось скаже, що це не правильно, рідні люди все ж таки, але в нас так. Ми різні за характером з Галиною і нічого вже не зміниш.
Ось тому коли ми зустрілися в селі на річниці за мамою, то я й підняв тему спадщини.
Батьки порівну записали на нас будинок.
– Ну що ж, сестро, давай ділити будемо. Хата ж осипається, треба щось та й в ній робити!
– Робити? В цій старій рухлі? Продати її треба, а гроші розділити. На тому й розбіжимось.
– Е ні, не гоже це батьківський дім продавати. До того ж, в мене на нього деякі плани вже є. Скільки ти за свою частку хочеш?
І ви знаєте, Галина не обдумуючи назвала цифру, ми простягнули один одному руки і на тому розійшлися.
За тиждень часу я віддав сестрі всю названу нею суму.
Було видно, що Галя засмутилася, бо могла б і більше з мене здерти, але має те, що має.
– Але ж я зможу інколи з сім’єю в гості заїхати?
– Звісно, але перед тим нас попереджай, а то мало чого.
Сестрі все підійшло і з того часу минуло пару років.
Я найняв майстрів, зробив невеличку добудову, все гарно обгородив, поставив альтанку, де можна і шашличок посмажити і просто насолодитись тишею з онуками.
Влітку в моєї дружини був день народження і ми всією дружньою сім’єю приїхали на дачу в село.
В нас з Ольгою троє дітей і вже четверо онуків. Ми щасливі бабуся з дідусем.
Але того дня наш спокій перервала моя сестра з чоловіком.
– Ми ж вам не помішаємо?
– Звісно ні! Проходьте, не чужі ж люди, – сказав я, хоча був не приємно здивований, чому Галя таки без попередження приїхала.
– А покажи мені будинок. Ти так розбудувався. Молодець. На городі, мабуть, все своє. Я собі, як будемо їхати, цибульки нащипаю і ще якось зелені. Ви ж тут щось садите?
– Ні, Галю. Дача в нас для відпочинку!
Це сестрі не сподобалось і вона назвала мене і дружину ледачими людьми. А потім додала, після того, як обійшла весь будинок, що вона насправді погарячкувала, коли сказала, що відмовляється від своєї частки.
– Я тобі все до копійки поверну. Ми також сюди будемо приїжджати відпочивати. Мої діти і онуки мають таке ж право, як і твої.
– Добре, Галю. Даю тобі тиждень часу, щоб ти мені всю суму повернула.
І тут сестра змінилася в обличчі.
– Ти ж знаєш, що такої суми в нас немає. Я буду частинами виплачувати.
– Частинами? А по скільки?
– Ну, по тисячі дві в місяць.
– Е ні, сестричко, такого не буде. І взагалі, в нас тут сімейне застілля. Вам краще поїхати звідси і більше не появлятися.
І скажу вам відверто, так все і сталося. Сестра зі мною не спілкується, бо я її від спадщини відсторонив.
Ну дивна таки людина, Галя…
А що б ви робили на моєму місці? Невже я справді завинив перед сестрою?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
