На Різдвяні свята мене до себе в гості запросила найкраща подруга, що живе в Карпатах. З Валентиною ми разом навчалися в медичному університеті. На той час це був другий курс. Відмовлятись я не стала, оскільки розуміла, які у них в регіоні цікаві традиції. На цю “авантюру” нас підписала її мама, і ви знаєте, я запам’ятала її на все життя.
Увечері ми розмовляли про ворожіння, і Валя сказала, що її мати може нам допомогти у цій справі: хто буде мамою хлопчика, а хто дівчинки.
Ми з Валентиною вмовили її маму на цю “авантюру”. Тьотя Рая для для цієї справи використовувала своє обручку.
Вона щось пробурмотіла піднявши голову, і вийшло, що ми з Валентиною вийдемо заміж один раз на все життя. Але в мене мав на світ з’явитися хлопчик, а в подруги спочатку мала бути дівчинка, а потім ще й син.
Минуло шість років. Ми закінчили університет. Я перша вийшла заміж, потім зрозуміла, що при надії. І ось одного разу під час обстеження мені сказали, що в мене буде донечка. Я не повірила: подумала, що це якась помилка. Але наступні обстеження підтвердили те, що в мене таки буде дівчинка.
“Ну, дівчинка – це теж дуже добре!” – подумала я.
Незабаром вийшла заміж і Валентина. Я зрозуміла, що наша “авантюра” просто переплуталася. Ось тому я запевняла Валентину, що вона приведе на світ хлопчика. Так і вийшло.
Валя дуже сильно хотіла ще одну дитину, але так і не вийшло. А от коли я чекала на народження другої дитини, то вже точно знала, що у мене буде хлопчик. Так і вийшло.
Неймовірно, але наша з Валентиною “авантюра” просто переплуталася, і вийшло все в нашому житті навпаки!
А ви вірите у такі “чуда”? На Різдво все ж можливо!
Фото ілюстративне
