Я дивуюся, чому сестра на самій прощальній церемонії не почала говорити, щоб я батьків до себе забрала. Сорок днів бідненька трималася. Як тільки тепер маю пояснити батькам, чому Ольга до них не телефонує і не приїжджає, поки не розумію.
Нас у батьків двоє. Я та старша на три роки сестра Ольга.
Батьки все життя дуже важко працювали, оскільки живуть в селі де була раніше велика господарка і окрім неї ще й робота в колгоспі.
Щоб ми з Ольгою мали все, мама з татом працювали від зорі до зорі.
Ольга вийшла заміж першою і переїхала в однокімнатну квартиру до чоловіка. Я вивчилася на кравчиню, а заміж вийшла за хлопця з нашого ж села.
Батьки в будинку залишилися жити одні.
Іван був єдиним сином. Тата не стало, ще коли тому було дев’ять рочків, мама вдруге заміж не вийшла. Через важку роботу на заводі, мама часто хворіла, тому після весілля іншого виходу, ніж йти мені в невістки, ми не бачили.
Я виховувала дітей і працювала швачкою на фабриці. Батьки жили хоч і в кінці села, та я раз у раз до них бігала, щоб хоч якось їм допомогти чи на городі чи в хаті.
Чотири роки тому моя свекруха злягла. Не буду описувати вам тут, як це важко доглядати за лежачою людиною. Мені довелося навіть звільнитися з роботи. Старший син вже одружився і живе окремо, а молодший ще вчиться і приїжджає на вихідні до нас.
Чоловік мій працює без вихідних і без відпусток. Як тільки є така можливість, їде в Польщу на підробіток.
Ольга в нас пані міська. До батьків навідується не часто, але по великих святах приїжджає, а точніше, приїжджала.
Пів року тому не стало моєї свекрухи. На прощальній церемонії вона була, як і наші батьки. Всі нас підтримували і допомагали, за що велике дякую.
Якщо чесно, я трішки видихнула, бо сама вже такого здоров’я не маю, а свекруха моя ще й не худенька була, але справа не в цьому.
На сорок днів ми прийшли з церкви, були і батьки і Ольга з чоловіком. Я бачила, що вона за столом якось дивно поводилася. А коли ми залишилися на кухні одні, то так акуратно сестра почала мені натякати, щоб я батьків до себе забрала.
– Свекрухи твоєї вже немає. Було б добре, якби ти батьків у свій будинок забрала. Це ж і тобі легше буде, не будеш через ціле село бігати до них. Батьки вже старенькі і без сторонньої допомоги скоро зовсім не обійдуться.
Але не подумайте, що Ольга з якогось дива почала турбуватися про батьків. Річ в тім, що їй гроші потрібні.
– Ми б їхню хату продали, а гроші порівну між собою розділили. Я вже навіть покупців найшла.
Як я зрозуміла, зять Ольги дуже хоче машину, бо на роботу важко добиратися. Ось він і став просити тещу з тестем, щоб допомогли фінансово. А та де має взяти? Єдиний вихід, хату продати.
Я відразу ж відповіла Олі, що мені не важко до батьків приходити і допомагати, і щоб вона з мене трохи приклад брала.
– Батьки свою хату на схилі літ не покинуть. Ти взагалі розумієш, що говориш? Чи ти лише про себе думаєш?
Ольга пішла з подвір’я сама не своя. Вже декілька місяців минуло, а вона ні до батьків не приїжджає, ні мені не телефонує. Ну не розуміє людина, що батьки вже старенькі і їм увага потрібна. Вони ж не вічні.
Мама в неділю після церкви вже питала, чому Ольга не навідується в село. Я сказала, що зайнята, але довго приховувати я цього не зможу.
Як так можна? Це взагалі нормально? Ніби батьки обох нас однаково виховували…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
