fbpx
життєві історії
На столі був розкритий конверт, поруч склянка, якою явно користувалися. В ту секунду я зрозуміла, що результати плачевні і мій чоловік, напевно, вже у друзів. Але він увійшов в квартиру майже відразу, після нас з величезним букетом квітів

Мій шлюб взагалі не можна назвати щасливим, але я навчилася знаходити щось позитивне навіть в дрібницях. Я дивлюся на подруг, на їх сім’ї і стає навіть завидно, адже у них все так добре. Сварки бувають у всіх, але чоловіки у них теж йдуть на компроміси, будують відносини, допомагають з дітьми і по дому.

Мій Ігор був не таким. Я не те що б не любила його, швидше за мало була ним схвильована. Але вік підтискав і хотілося не сидіти до тридцяти самотньою зозулею, вже і діток пора в двадцять сім років. Ми якийсь час зустрічалися, потім він запропонував розписатися. Без пропозиції, каблучки, красивого моменту.

Просто лежали в ліжку, і він сказав, мовляв давай розпишемось вже, все одно як сім’я. Я погодилася і через півтора місяці стала дружиною Ігоря.

Мої батьки були вкрай здивовані такою поспішністю. Але мама навіть плакала, в надії скоро побачити онуків і поняньчити. Через півтора року народився Віктор, а через чотири роки Уляна, ще через два роки Гриша.

Так я стала мамою трьох дітей. Я не розумію жінок, які мучаться від материнства. Розумію, що всі ми різні і кожному своє. Але мені дуже подобалося бути мамою. Доглядати за дітьми, піклуватися і захищати їх. Мені подобалося бути вагітною. До речі, на пологи Ігор теж ходив зі мною. Коли Гриші виповнилося три роки, Уляні було майже п’ять, а Гриші дев’ять. Дуже хороша різниця у віці, старший син часто допомагав мені.

А ось Ігор ніяк допомагати не хотів. Я ж бачила це і до першої дитини, але вважала за краще не помічати. З роками його байдужість стала дратувати. Я ж постійно була одна! Він працював далекобійником і був відсутній по чотири з гаком місяці, міг приїхати на тиждень і знову піти в рейси. Я поралася з дітьми сама, виховувала сама, займалася будинком, усіма справами самостійно, встигала навіть працювати. А йому було все одно на мене.

Але в якийсь момент в чоловікові щось різко змінилося, він став мене підозрювати. Ні не ревнувати, а саме підозрювати. Спочатку це були бридкі жарти, потім неприємні запитання з сарказмом, а після Ігор став прямо говорити, що не впевнений, що всі діти від нього. Я здивувалася, оскільки навіть уявити не могла такий розвиток подій. Ігор пішов у рейс, а коли повернувся, наполягав на встановленні батьківства. Ці слова для мене були найстрашнішими, боялася цього ультиматуму.

Ситуація склалася непроста. Якщо я відмовлю, то він буде впевнений в моїй невірності, а якщо погоджуся, то діти дійсно можуть бути не від нього. Я не була ідеальною дружиною в широкому розумінні. Я дійсно знаходила молодих коханців. Якщо чоловік не може дати цього, то чому я повинна все життя просто терпіти? Чи я не людина?

З Ігорем ми і розлучалися кілька разів і коли в рейси йшов не спілкувалися місяцями. Все це накладалося одне на інше. Я намагалася в голові приблизно розрахувати, чи є ймовірність, що діти можуть бути не від чоловіка. Мене лякало, що ймовірність була.

Довелося погодитися на ДНК, тому що вибору іншого не було. А коли прийшли результати, він обіцяв обговорити їх разом і вирішити долю дітей при спокійній розмові в будь-якому випадку. Тільки обіцянки він не дотримав. Я прийшла додому з роботи, забравши дітей зі школи, дитячого садка і няні. На столі був розкритий конверт, поруч склянка, якою явно користувалися.

В ту секунду я все зрозуміла, що результати плачевні і мій чоловік напевно вже у друзів, заливає своє гoре. Але він увійшов в квартиру майже відразу, після нас з величезним букетом квітів.

Ігор взагалі мені квітів ніколи не дарував! А тут цілий оберемок, навіть не охопити всі ці троянди. Він вибачався, ледь на коліна не падав, що сумнівався в мені. Вибачався, що так мало часу мені приділяв і підозрював мене.

Я поблажливо посміхалася і намагалася зберегти незворушність, а саму ж всередині всю аж трясло.

Документи я пізніше подивилася, всі діти були від чоловіка. Все могло виявитися абсолютно не так і сім’я б розвалилася. Той день став поворотною точкою у відносинах і Ігор став намагатися хоч щось робити для мене і дітей. Може, на нього вплинув стpах, що він залишиться без дітей? Не знаю. Але хочу вірити, що його ентузіазм не згасне…

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

facebook