Нещодавно я вийшла заміж за коханого чоловіка, у якого до мене вже була сім’я і дитина. Я вважаю, що це нормально, адже він трохи старший за мене.

З колишньою дружиною у нього, м’яко кажучи, відносини не дуже…, в останні роки їх пов’язував лише син, якого він дуже любить. Зате колишня, судячи з усього, була дуже рада одночасно позбутися й від чоловіка, і від дитини.

На суді Неля не стала претендувати на сина і, не чекаючи офіційного розірвання шлюбу, поїхала за кордон. Офіційна версія – на заробітки, але як мені здається, у неї там коханець. Якщо чесно, я не очікувала такого розвитку подій – до малюка я ставлюся дуже добре, але зовсім не була готова, що він буде жити разом з нами.

Мені двадцять чотири роки, Микиті – 6, в наступному році він піде в школу. Замість того щоб насолоджуватися сімейним життям з коханою людиною, я повинна возитися з його дитиною, від якої у мене вже голова обертом іде.

На вихідні ми відвозимо Микиту до бабусі, і тільки тоді можемо зітхнути вільно. Але ж це не вихід – не про таке життя я мріяла, збираючись заміж.

Мені 24 роки, я навіть своїх дітей ще не планувала, а тут такий сюрприз. Мені здається, його колишня спеціально все так провернула, щоб напакостити нам. Мені страшно подумати, скільки це ще триватиме. Звикнути до Микити і полюбити його, як рідного, не виходить, з чоловіком сваритися не хочу, а він категорично наполягає, щоб хлопчик жив у нас. Якийсь замкнутий круг, з якого я поки не бачу виходу!

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – stary.cudowneipozyteczne

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook