На свій день народження я допомагав дружині. Займався салатами і нарізкою, а Людмила готувала гарячі страви. Два наші сини уповажили мене своєю появою. Вони ще не одружені, але мають хорошу роботу, і вже виплачують іпотеку власними силами. Коли всі порозходилися, Люда мила посуду, і сказала, що має до мене серйозну розмову.
Я завжди був впевнений, що в нас дуже щаслива сім’я. Ми з Людмилою часто проводили разом час. Ми разом відпочивали, проводили відпустку, а ще виростили двох чудових синів, які стали самостійними та вже влаштувалися на високооплачувану роботу.
На даний час я вже шість місяців живу один. Поки що всі спогади про сімейне життя наганяють на мене лише тугу. Поки що мене тішить тільки те, що хоча б діти наші встигли вирости і стати добрими людьми.
Все було добре і нічого не пророкувало лиха. “Бурі” в нашій хаті були рідкістю. Я завжди допомагав і в усьому підтримував свою дружину.
Поступово я помічав, що Людмила до мене охолола. Ще зовсім недавно вона мені завжди телефонувала, якщо я затримувався на роботі, а потім перестала питати, як у мене минув день.
Спочатку я думав, що в Люди якісь проблеми на роботі, однак виявилося, що проблема не в цьому. Одна з колег розповіла моїй Людмилі про курси для жінок. Якщо чесно, то ми з дружиною завжди вважали, що це звичайне виманчування грошей.
Люда мені сказала, що записалася на курси, на яких вивчають основи бізнесу, саморозвиток та ще багато цікавого. Після того, як вона почала займатися на цих курсах, її ніби підмінили. Дружина стала до мене більш вимогливою і було видно, що я її почав дратувати. Я вирішив, що так далі продовжуватися не може, а тому наважився на відверту розмову.
Того дня ми святкували мій день народження. Приїхали навіть наші хлопці, а вже ввечері Людмила стала говорити мені таке, що я не думав коли-небудь у своєму житті почути.
Люда мені тоді зізналася, що після того, як вона почала займатися на цих курсах, вона зрозуміла, що вона може ще багато досягти, а я не дозволяю їй розвиватися і тягну назад. Вона тоді сказала, що хоче розлучитися, бо так буде краще для нас обох.
Я важко переніс її слова, але я не утримував Людмилу. Я тоді спробував пояснити їй, що можна розвиватись і разом. Але вона була налаштована дуже категорично. Я думаю, що їй на курсах чудово промили голову, якщо вона після тридцяти років подружнього життя зважилася на розлучення.
З того часу, як ми розлучилися з дружиною, і я вже змирився з таким станом речей. Я став більше часу приділяти собі. Я почав бігати вранці і навіть почав займатися фітнесом.
Я помітив, що завдяки цьому моє самопочуття значно покращало, у мене навіть думки стали яснішими. Зараз я навіть почав замислюватися над тим, щоб перебратися на місце проживання в інше місто. У моєї дружини з’явився молодий залицяльник. Я її не засуджую, але вибачити все ж таки не можу.
Фото ілюстративне
