На свого сина Артема я дуже сильно ображена. Не знаю, скільки повинно минути часу, що я забула його вчинок. Подруги, правда, кажуть, що я не права, але вони не на моєму місці. Виховувала сина я одна, його батько нас кинув, без копійки, ще й з величезними боргами. Я всю душу в сина вклала, а він мені таку віддачу “подарував”. Сьогодні побачила Артема в супермаркеті, і зробила вигляд, ніби не бачу.
***
Ніколи не могла подумати, що мій Артем здатний на таке. Я до сьогодні здивована від події. І так, давайте по порядку.
Свого сина я виховувала одна. Ще дуже давно, мій чоловік кинув нас з безліччю проблем і купою боргів. Мені треба було неймовірну кількість зусиль, щоб хоч якось піднятися на ноги і виховати свого сина. Його батько звичайно платив аліменти, але на ці гроші навіть не можна було оплатити його навчання. Синові вже 15 років, і раптом його татко з’явився. Він десь знайшов номер Артема, подзвонив, і домовився з ним про зустріч.
До слова, мій колишній чоловік зараз займається бізнесом. Ні в чому собі не відмовляє. Так ось, коли вони зустрілися, він подарував синові новенький крутий комп’ютер, а той в свою чергу, через пару тижнів зібрав свої речі і з’їхав від мене жити до батька.
Ну це зрозуміло, у батька то грошей неміряно, на відміну від мене: до сьогодні кредит плачу… Артем і навчався на відмінно, і спортом займався, і завжди такий слухняний був. Але він так просто зміг відмовитися від мене, від своєї люблячої матері. Просто обміняв на нові іграшки і красиве життя…
Його батько найняв кращих репетиторів, щоб золотце вступило до престижного ліцею. Кожні канікули вони літають за кордон. Я б звичайно не могла собі це дозволити. І так ледве зводила кінці з кінцями. Словом, проміняв мене мій син. Проміняв на іграшки. Більше я не спілкуюся з ним. Я навіть уникаю з ним зустрічей, і не відповідаю на дзвінки.
На колишнього чоловіка, я страшно ображена. Хіба мало того, що він кинув нас 15 років тому з купою проблем і боргів, так ще й тепер, просто взяв, і забрав мого сина… Просто купив за нові іграшки і хороше життя. Я завжди намагалася виховати доброго, правильного хлопчика, але як виявилося, я виховала бог знає що. Мене намагалися напоумити мої подруги, що життя з батьком піде йому на користь. Але моя образа занадто велика.
Я б подивилася, щоб вони сказали будучи на моєму місці. Впевнена, що ображалися б так само. Розумієте, дуже боляче, коли таке робить власна дитина, яку ти все життя виховувала… Я вважаю, що син мене підло радив. А зради я не пробачаю. Звичайно може, через роки, я зможу відійти від усього цього, і почати підтримувати з ним спілкування, але зараз це вище моїх сил.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
