На святі всі веселилися, одна Оля засмучена сиділа біля барної стійки і виглядала свого Олежика. Стільки зусиль вона приклала, щоб сьогодні він нарешті побачив у ній гідну пару на все життя. – Ну чому все так несправедливо? В мене були такі надії. – Доброго вечора! Чого сумуємо? Кого чекаємо?, – сказав приємний чоловічий голос
– Ну все, тримайтеся мужики, ця сукня зведе з розуму будь-якого чоловіка – думала Оля, оплачуючи покупку. Питання з нарядом на новорічний корпоратив було вирішено, настрій просто шик. Тепер справа за малим, потрібно щоб Олега не відправили у відрядження і нехай він побачить її у всій цій красі.
Не біда, що Олег старший, що розлучений, що він товстий і лисий і дихає їй у пупок. Олег зам генерального, а це багато чого значить.
Дома Оля вчилася ходити в сукні так, щоб в потрібний момент розріз відкривався і навпаки.
Ну ось нарешті і довгоочікуваний вечір. Всі прийшли нарядні, настрій святковий. Оля увійшла в зал і просто перекреслила всіх.
Жінки дивилися на неї з неприхованою заздрістю і злістю. Вона пошукала очима Олега. Його ніде не було. Засмучена Оля присіла біля барної стійки. Настрій був на нулі. До стійки підійшов Дід Мороз.
-Така красива і одна, – крізь бороду прошепотів Дід Мороз.
– Так, йди куди йшов – відповіла засмучена Оля.
– У вас там мабуть платять мало, ось і ходите по корпоративах. – незрозуміло навіщо додала Оля.
Дід Мороз посміхнувся в бороду і запитав чому вона не радіє як всі а сидить біля стійки.
-Так тобі не зрозуміти. Бачиш яка я святкова, а він не прийшов. А так хотілося провести з ним новий рік.
-А він знає про це? – запитав Дід Мороз.
– Та ні, він зам генерального. Навколо нього баб море в’ється, не пробитися. Піду додому, не мій день сьогодні. Дякую тобі Дід за співчуття.
– А диво хочеш? Якщо хочеш – розкажи віршик – сказав Дід.
– Відстань, не до жартів мені, – сказала Оля і заплакала. А Дід Мороз зняв бороду і перетворився в Олега. І все б було добре, але до Діда Мороза підійшла Снігуронька. Оля вперше бачила Снігуроньку при надії. – Олежику, поїхали додому, я втомилася, – сказала вона і взяла Діда Мороза за руку.
Оля не вірила своїм очам. Олег відпливав прямо з рук. Вона встала з-за стійки і випадково зачепила келих. Червоне вино залило шикарну сукню.
“Так, це не мій рік” -, сумно подумала Оля. “І чому всяким дівкам везе, а мені знову зустрічати Новий рік одній і в зіпсованій сукні?” подумала Оля і пішла до виходу.
Слідом за нею пішов до виходу Руслан, який працював у сусідньому кабінеті. Він сподівався, що цей Новий рік буде щасливим і Оля нарешті зверне на нього увагу. Але Оля не звернула адже вона вважала, що він не її рівня, а даремно. Якщо чекати все життя принца можна пропустити хорошого і люблячого хлопця.
Фото ілюстративне –
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook