Мирося вчилася на першому курсі Університету, коли познайомилася з Мар’яном.
Хлопець відразу показав свої серйозні наміри. Почали зустрічатися, а пізніше дівчина дізналася, що носить під серцем дитя. На той момент Мирославі було 18 років, а Мар’яну 19.
Дівчина вирішила взяти академічну відпустку, а Мар’ян вирішив покинути навчання раз скоро стане батьком, і піти працювати.
Жити вирішили у його батьків.
Батьки прийняли Мирославу добре. Молоді вирішили з весіллям поки не поспішати. Коли з’явився малюк вирішили поїхати в інше місто, адже там було більше перспектив для роботи.
Після від’їзду минуло десь пів року, може трохи більше, Мар’яна забрали служити в армію. Мирося з Андрійком стала жити зі своїми батьками. Через кілька місяців дівчина написала лист в армію, що їй треба далі вчитися і їм пора розлучитися.
Що стосується дитини на той момент Андрійку було трохи більше року, відвезла його до матері Мар’яна, і навіть не роздягаючись тут же виїхала.
Так минуло вже шість років, Андрійко скоро піде в школу, а мама навіть не дзвонить і не питає як росте її дитина. За весь час зателефонувала всього пару раз і все.
Що стосується батька дитини він будує своє життя, свої відносини, та й що з нього взяти адже він сам ще дитина.
А Андрійка так і виховує бабуся з дідусем. Бабуся замінила їй маму.
Хлопчик ходить в садок, і як кажуть вихователі таких мам “Зозуль” насправді багато. Дітей виховують бабусі з дідусями.
Я сподіваюся, що після написання цієї історії, якась мама з цих дітей прочитає і згадає свою дитину. І нарешті забере.
Адже як-би бабуся не любила дитину немає нічого ближче і рідніше материнської любові.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – polki
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
