На Трійцю був день народження в онука. Ми з чоловіком прийшли гонорово, з конвертом, а ось свати подарували аж коробку цукерок. – Дай Бог, щоб наступного року було легше, і ми купимо подарунок за два роки. – І це в них такі балачки повторюються з року в рік. Але через тиждень я дізнаюся, що вони зі сватом купили собі нову плазму. І ці “бідні взяли її не в кредит, а повністю розрахувалися. Ось так себе треба любити. Мені б соромно було на їм місці

Сваха “бідна”, не дарує подарунка на день народження, натомість недавно купила собі плазму за 20 тисяч гривень, і ви уявляєте, не в кредит взяла, а відразу ж оплатила. Ось вам і “бідність”.

Ви знаєте, я не люблю рахувати чужі гроші, але ця ситуація мене зачепила не на жарт.

Мій син одружився п’ять років тому. З дружиною живуть мирно, виховують двох діток. Живуть в квартирі, яка дісталась мені від моїх батьків.

Оскільки Андрій у нас єдина дитина з чоловіком, то все що ми надбали за своє життя перейде йому, в тому й числі і мій спадок від батьків. Моя мама ще жива, але вона потребує догляду, тому я забрала її до себе.

В нас з чоловіком трикімнатна квартира, місця хватає всім.

Мені ще два роки до пенсії. Чоловік вже пішов на заслужений відпочинок, але ще підробляє в охороні.

Ми не багачі, але якось даємо собі раду.

Ще жодного разу я не прийшла до сина з онуками з пустими руками. Я вважаю, що це не гарно. Купляю все по сезону і стараюсь фрукти купляти онукам, щоб не солодощі, які зуби псують.

На день народження звичайно йдемо з чоловіком гонорово: або гроші в конверті, або дорогі іграшки, але перед тим питаю завжди у невістки, що їм треба, щоб потім не перекидалося в них в кімнаті.

Але це лише ми такі. Моя сваха зі сватом “добрі” лише для себе. Себе вони люблять і нічого не шкодують, а ось до онуків йдуть з пустими руками, а ні, не так, купують їм по – чупа-чупсу! Ну а на день народження вони приходять лиш щоб побідкатися, як все дорого і що в них грошей немає.

– Дай Бог, щоб наступного року було легше, і ми купимо подарунок за два роки.

І це в них такі балачки повторюються з року в рік.

На Трійцю був день народження в онука, вони подарували аж коробку цукерок, і то, такі, самі найдешевші. Але через тиждень я дізнаюся, що вони зі сватом купили собі нову плазму. І ці “бідні взяли її не в кредит, а повністю розрахувалися.

Ось так себе треба любити. Мені б соромно було на їм місці.

Читайте також: Сусідка моєї дочки зателефонувала о 9 годині ранку з тривожними новинами. Я вивезла за три години з квартири зятя все майно. Думала, що рятую свою дочку, а виявилося, що нашкодила сама собі. Тепер не знаю, як сватам і зятю в очі дивитися. Та що казати, дочка на мене злиться вже який тиждень

Я так не можу і не хочу. Своїх онуків я люблю, і хочу щоб вони мене запам’ятали як люблячу і щедру бабусю, а не як скупердяйку, яка чупа- чупси приносить.

Погоджуєтесь зі мною?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua