На цей раз Роман запросив мене до ресторану. Я пів дня готувалася до зустрічі: підбирала наряд, крутила локони, навіть сестру запросила, щоб зробила гарний макіяж, вона в мене профі в цьому плані. Ми домовились, що кожен туди добирається своїм ходом. Про те, що відбувалося по дорозі, навіть описувати не хочу, але і в ресторані на мене чекав сюрприз. Такого від “банкіра” я не очікувала.
***
Ох, і багато ж суперечок в мережі я читала про те, як же повинні розплачуватися в кафе дівчата і хлопці на побаченнях.
Була і в моєму житті цікава історія. Зараз розповім.
Була я молода, тендітна, прекрасна і чарівна. На вечірці в клубі познайомився зі мною молодий чоловік (так-так, були часи, коли всі знайомилися не в інтернеті), танцювали, розмовляли, обмінялися телефонами.
Запросив Роман на перше побачення, погуляти. Розповів, що він працює в банку начальником відділу і ще викладає економіку.
А я кажу, студентка, офіціанткою працюю, ну а чого приховувати? А про нього подумала я тоді, може бреше. Але ні.
Запросив Роман на друге побачення, приніс ноутбук. Сіли ми в літнє кафе і він почав показувати фотографії і відео з відпочинку.
“Це я в Туреччині, це я в Ізраїлі, це з аквалангом, це я на пароплаві подорожую. А це моя лекція, це я зі студентами. А це в Європі на семінарі”.
Словом, все розповідає мені про те який він молодець, успішний.
В кафе він нічого не замовив ні мені, ні собі, це був перший дзвіночок, але я навіть не звернула увагу, так я його заслухалася. Розійшлися по домівках.
Побачення третє, вирішальне.
Знову кличе, на цей раз в ресторан. Я збираюся, кучері накрутила, мейк сестра зробила. Виходжу з дому і починається дикий дощ, злива, з неба водоспад.
Парасоля не рятує від слова “зовсім”. Промокла і змерзла прийшла на зустріч. Замовляємо їжу.
Він собі вже не пам’ятаю що взяв, я попросила гарячого чаю. Як зараз пам’ятаю коштував він 15 гривень. Більше не замовила нічого.
Роман поїв, я зігрілася, вирішили йти гуляти, принесли рахунок і він бачу, шукає мій чай і каже.
“З тебе 15 гривень”. Ну так, значить так, заплатила, але так гидко від нього стало, такий скнара. Я людина економна, але тут скупердяйство чистої води.
Не пам’ятаю як, але втекла я від нього. Нетривалий час, писав, дзвонив, потім перестав. Ось така історія.
А у вас були побачення з жаднюгами?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
