З Соломією ми подруги ще зі шкільної парти, часто наші шляхи розходились то сходились. А відтак склалось життя, що ми сусідки і живемо обидвоє на своєму домівстві.
Соломія завжди відрізнялась своєю хитрістю. Були часи, що вони з сім’єю бідували, і позичали у нас грошей часто. Та згодом так розкрутились, що моя подруга тепер має три своїх магазини.
Дві машини на подвір’ї, а я важко працюю на державній роботі і до кращого авто ми з чоловіком не можемо доробитися.
Але різниця в статусі ніколи не встає між нами, ми як і раніше збираємось в одну компанію на природі. Буває навіть разом їздимо на відпочинок.
Якось на цьому тижні Соломія зібралась копати картоплю, а цей процес, як то кажуть в нас в селі, то святе діло.
Я також планувала на цей день таке робити, та подруга запевнила мене, що сьогодні я допоможу з сім’єю їй, а завтра вона мені, і жодних проблем.
Така пропозиція мені дуже навіть сподобалась, гуртом завжди веселіше і швидше, а ніж самим. Соломія має немаленьку ділянку картоплі, адже ще продає її по своїх магазинах.
Працювали ми майже цілий день до вечора. Прийшла я додому втомлена, нічого вже не хотілося.
Вже наступного дня я зателефонувала до Соломії, щоб повідомити, на яку годину вона має до мене прийти. А у відповідь почула що вона зайнята і їде по товар, що для неї важливіше за копання картоплі.
Пообіцяла лише, як швидше приїде, то приєднається до нас. Цілий день мої очі виглядали подругу. Підвечір ми тільки закінчили ділянку.
Нас було мало, тому робота просувалась повільно. Та Соломія так і не прийшла. Мені сорок два роки і я надалі дозволяю своїй подрузі мене перехитрити.
Можливо зі мною щось не так? І я не вмію за себе постояти.
А з іншої сторони я розумію, що зовсім не вмію відмовляти, тому завжди піддаюсь на її хитрощі.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла
- Я дуже не хочу, щоб синочок платив аліменти колишній, вона й так все хитро обставила. Все, вони для нього – перегорнута сторінка! Ми з сином не знаємо, що й робити. Після весілля молодих я дозволила їм жити у моїй квартирі. Василя на той момент вже не стало. Сама переїхала до приватного будинку. Катя наполегливо потребує грошей щомісяця. Хіба треба платити аліменти на неповнолітніх дітей, якщо віддав квартиру? А якщо її взагалі скоро чужий дядя ростити буде, вітя якийсь чи саша?
- Коли мені було 23 роки і мене в селі ніхто заміж не кликав, а мама й тато вже насідали, адже їм ще молодших треба піднімати, я поїхала зі знайомою в Польщу і там через кілька років вийшла заміж за літнього поляка. Тепер я ще молода і досить заможна вдова з квартирою у старому будинку у Кракові. Вчора зібрала речі мами й сестер – ну скільки можна? Мама пообіцяла залишити мене без спадщини
- Так, я залишила свого сина, але ж не на чужу людину, а на рідну бабусю, а сама подалася за Євгеном до Херсону. Я ж мала право на кохання. Але якщо мене Євген любив, то про мого сина і чути нічого не хотів. Та зараз все змінилося, Євген покинув цей світ, а його діти прогнали мене з квартири. Я надіялась, що Богдан подасть мені руку допомоги. Єдине, що він сказав: “Ти проміняла мене на чоловічі штани! Бачити тебе не хочу!”
- Вчора Іванка прийшла до мене на чай ввечері і розповіла історію, в яку мені важко повірити. Прокинулась вона вночі від того, що по всій кімнаті були розпилені улюблені її парфуми, які так любив Василь. Та так сильно, а Іванка говорить, що вже давно ними і не користувалась, тому здивована була, як це могло трапитись, адже в будинку окрім неї більше нікого не було. А зранку на підлозі знайшла папірці від улюблених цукерок Василя. І ось сиджу я і думаю, чи фантазія так розбушувалась, чи дійсно правда