На весілля мама Андрія гонорово вручила нам в якості подарунку – квартиру, яка їй дісталась від батьків. В старій п’ятиповерхівці, але, як кажуть, дарованому коню в зуби не заглядають. Щоб зробити ремонт і придбати меблі, мої батьки взяли кредит, який тільки-тільки виплатили. І все б нічого, якби свекруха не попросила за неї тепер “викуп”. Бо звідки не візьмись, на неї почав претендувати брат Андрія.
Не довго ми з чоловіком раділи такому дорогоцінному подарунку від свекрухи на весілля. П’ять років ми пожили в квартирі, на ремонт якої мої батьки кредит брали і недавно лише його покрили.
На скромному весіллі мама Андрія, моя свекруха, гонорово вручила нам в якості подарунку – квартиру, яка їй дісталась від батьків.
Двокімнатна квартира в старій п’ятиповерхівці, але, як кажуть, дарованому коню в зуби не заглядають.
Ремонт був в квартирі “бабський”.
Ми тільки тиждень сміття виносили і килими знімали, але то таке.
Ремонт потягнув пристойних грошей, але як вже робити, то робити добре, не для чужих же людей – для себе.
Свекруха подзвонила моїм батькам і сказала, щоб допомогли молодій сім’ї, бо з неї вже хватить.
Мої батьки, щоб не впасти лицем в грязюку, взяли кредит майже на п’ять років.
Ми справді зробили гарний і сучасний ремонт і замовили меблі.
У чоловіка є ще старший на три роки брат.
Він в дев’ятнадцять років одружився і жив з дружиною і сином в Хмельницькому, а це від нас далеченько. Квартира була його дружини.
І ось пів року тому він повернувся в рідне містечко.
– Ми з Ларисою розлучилися. Сину я допомагати буду. А ось з дахом над головою треба обговорити з вами, сказав він одного дня матері. – Ти ж Андрію допомогла? Допомогла! Ось і мені допоможи.
Ось свекруха й прийшла до нас сама не своя і сказала, щоб ми складали гроші. Вона навіть дізналася приблизну ціну тої квартири і вимагає, щоб половину суми ми віддали Івану.
Але вона ціну ділить не тої квартири з коврами на стінах, а з сучасним ремонтом і меблями, які оплатили мої батьки.
З таким “щастям” ми могли собі з Андрієм в новобудові квартиру взяти. Але раз свекруха вирішила такий подарунок зробити, то чому б і не прийняти.
Квартира належить по документах свекрусі. Як ми тепер будемо з нею “розходитися”, я не знаю.
Я ще своїм батькам нічого не говорила. Боюсь, що вони цього не переживуть…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
