Є у мене давній друг, Ростислав. Спілкуюся з ним уже років 5, причому більше навіть, ніж з подругами. Ніколи між нами не виникало нічого схожого на якісь любовні почуття, як між хлопцем і дівчиною, скоріше, навпаки – він мене з купою своїх однокурсників перезнайомив, коли я була самотня, щоб влаштувати моє особисте життя. Але якось не спрацювало, і майбутнього чоловіка зустріла в іншому місці.
А ще у мого друга Ростислава є дівчина, яка живе в іншому місті, він до неї їздить на вихідні, іноді вона приїжджає до нього. Коли вони почали зустрічатися, вона відразу не злюбила мене. Так одного разу при переїзді мені потрібно було на місяць залишити частину речей у когось поблизу. Вона (навіть не живучи з ним) дистанційно заборонила це робити (мовляв, раптом я вирішу у нього нижню білизну свою зберігати).
Після цього інциденту, якщо я просила його про якусь допомогу, він їй більше ніколи не повідомляв про мої проханнях. Коли Ростислав вирішив мене познайомити з нею, вона відразу ж перейшла до нападу, що я не мала права просити його “про таке”. Мовляв, мені б не сподобалося, якщо б вона у мого хлопця або у мене свої речі зберігала. Я їй відповіла, що взагалі-то ні.
Потім одного разу я жартома в листуванні згадала свого нареченого (в той момент, коли, як виявилося, вона сиділа з ним поруч і побачила моє повідомлення). Через декілька днів, коли Антон був на кухні, на його телефон, який лежав біля мене на дивані, прийшло анонімне повідомлення, я глянула, і мало не втратила дар мови: “Твоя дівчина розказує моєму хлопцю все про тебе, і не в дуже гарному світлі, вона ніби насміхається з тебе”. Великого скандалу з Антоном не було, він все ж адекватний, але осад залишився. Виявилося, вона це повідомлення відправила на зло, мовляв, він її в той момент чимось образив, і вона вирішила через мене йому помститися.
Я скоро виходжу заміж. Як і годиться, запросила Ростислава. Його м’яко попросила не привозити з іншого міста свою даму серця, так як майбутній чоловік пам’ятає історію з тим повідомленням і не бажає бачити на торжестві людину, яка хотіла нас посварити. Ростислав погодився, пообіцяв прийти. Пару днів тому сказав, що його дівчина в ці дати приїжджає до нього, і він не прийде.
Я порадилася з Антоном і сказала, нехай бере її, що вже поробиш, але ж ні, мовляв, вона боїться вірусу а (до слова, гостей у нас мало, все на відкритому повітрі з усіма запобіжними заходами). Кажу: “Тоді залишай їй дома і приходь сам”. Відповідь: “Вона мене не зрозуміє і образиться, якщо я її кину і піду гуляти”.
Я взагалі не розумію психологію цієї дами. Гаразд, була б я самотня, перебувала в пошуку хлопця. А тут я ж не уявляю ніякої небезпеки для їхніх стосунків.
Дивна все-таки…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – slubnystyl
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
