Не пішла я ні на виписку, ні хрестини онука, і мала на це повне право!
Може мене інші бабусі і засудять, але я вже не змогла приховувати своє невдоволення і тим більше йти на виписку і хрестини п’ятого онука.
Я вже чотири роки, як пенсіонерка. Чоловіка мого не стало рано, в 45 років. Другий раз заміж я не вийшла, було не до того, бо треба було ставити на ноги наших хлопців. Були в мене зустрічі з чоловіками, але нічим серйозним це не закінчувалося.
Я коли вперше дізналася, що стану мамою, то дуже надіялася, що буде дівчинка. Та не судилося, як і другий раз.
Різниця між синами чотири роки.
Ми хотіли ризикнути і випробувати долю втретє, але якось не вийшло.
Коли сини одружилися, я вже бачила себе бабусею онучки.
Я ходила по магазинах і придивлялася до одягу рожевого кольору. Вже уявляла, як буду скупляти всі ці рюшечки для принцески, а якщо Бог дасть, принцесок.
В моїх подруг є онучки. Вони такі ніжні, тендітні і милі в цих коротеньких сукеночках.
Я спала і бачила себе в такій ролі.
У старшого сина через два роки після весілля народилися два хлопці – близнята.
Чесно, я вже тоді була дуже ображена на долю, але нічого не говорила. Прийшлось замість рожевих суконьок купляти сині штани і сорочки.
Я ходила до сина і невістки в гості, допомагала їм з малюками. Сваха живе в селі і їй не до допомоги, бо весь рік вона з сапкою по городах літає.
Я і дома з ними сиділа і на вулиці гуляла. Невістка в мене хороша і була дуже вдячна такій підтримці.
Через декілька років на рушничок щастя став і молодший син.
Леся трохи така гострувата на язик, але я сильно до них не пхалася, тим і врятувала нас не раз від серйозних конфліктів.
Живе син в її квартирі, і знаходиться вона на іншому березі Києва, тому часто я туди не навідувалася, навіть коли в них з’явився… так-так – син, а в мене третій онук.
Я була засмучена, але все ж заспокоїлась, купила оранжевого кольору коляску в подарунок на хрестини, і привітала батьків з появою первістка.
В той час, як мій син радів, що став батьком найкращого хлопчика в світі, в мене було щось таке, що я навіть не хотіла брати Денисика на руки.
Вже тоді в мене появилась якась сильна злість.
Але це було пів біди, бо коли народився в них другий син, я день сину і невістці не дзвонила і не вітала.
– На даний час стільки різних є можливостей визначити стать дитинки, а ви так, в сліпу вирішили оформити?
Я навіть не пам’ятаю, що ще говорила, як сину так і невістці.
Знаю, що вони навіть ображалися на мене, але мене це мало хвилювало.
Онуки підростали, а з ними і клопоти.
Сини часто привозили хлопців до мене. Хата, засипана машинками, м’ячиками, різними кубиками, виводила мене з себе.
Мене вже нудило від того, щоб стояти з онуками на балконі і виглядати, якої марки і кольору поїхала машина.
Я навіть одного разу купила найменшому онуку ляльку, з надією, що він буде нею гратися, та в перший же день вона лежала десь в кутку.
І ось десять місяців тому в мене появився ще один шанс отримати подарунок від долі.
Старша невістка повідомила, що чекає дитину.
Всі думки про хлопчика я відкидала. В мене мала нарешті народитися принцеска.
До останнього ні я ні батьки, не знали стать дитинки. Спершу дитя відверталося, а потім вони вирішили зробити собі і всім нам сюрприз.
Я ніколи не забуду той день, коли Андрій подзвонив, що він багатодітний батько.
Я ледь не викрикнула в слухавку: “Яка вона, наша принцеска?”.
Натомість почула: “В нас з дружиною три козаки. Хлопчик! Третій хлопчик. Головне, що здоровенький”.
На виписку я не прийшла. Попередила, що тиск мені скочив. На хрестини я також не насмілилась прийти, а вони вже були в цю неділю.
До невістки я не дзвонила. Через сина передала, що погано почуваюсь і боюсь заразити немовля.
Знаю, що на хрестинах були всі мої діти, онуки і родичі, в тому числі і сваха.
А я поки не змогла. Має минути час, щоб я прийняла цю новину. Мені здається, це остання надія, яка відпливла від мене…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
