fbpx
життєві історії
Наближається весна, дачний сезон, і головна моя мета – заполучити ключі від дачі, хоча невістка Леся і дуже опирається. Півроку тому моя невістка одержала у спадок кругленьку суму грошей. Молодята вирішили купити невелику дачу за містом. Щоправда, грошей вистачило на досить старенький напівзруйнований будиночок. Відповідь сина мене здивувала. Він сказав, що дача належить Лесі

Наближається весна, дачний сезон, і головна моя мета – заполучити ключі від дачі, хоча невістка Леся і дуже опирається.

Півроку тому моя невістка одержала у спадок кругленьку суму грошей. Молодята вирішили купити невелику дачу за містом. Щоправда, грошей вистачило на досить старенький напівзруйнований будиночок із такою ж ділянкою. Роботи там непочатий край, тільки займатися всім цим ніхто не поспішає.

Просто приблизно водночас з придбанням дачі Леся народила онучку. Наразі всі свої сили молоді віддають донечці. Звичайно, це правильно, і я рада, що у них нарешті з’явилася дитина. Але дачу шкода! Туди ще й добиратися так довго, із пересадками, кількома маршрутками. Легше на своїй машині, але водить лише син Діма. Тобто, якщо й їхати туди, то всім разом.

Я просто дуже хвилююся, що якщо ця дача простоїть у такому стані ще хоча б рік, то зробити там уже нічого не можна буде. І я готова допомогти моїм рідним вже зараз! Нещодавно вийшла на пенсію, клопоту особливого у мене у міській квартирі немає, та й почуваюся просто чудово. Я там швидко наведу порядок, викину весь непотрібний мотлох, приберу, де зможу. Хіба ж це не чудова ідея?

Гаразд, якби ще з онучкою можна було сидіти. Так невістка взагалі мене до дитини поки що не підпускає. Мені дуже сумно від цього, але я тримаюся. Дякую чоловікові, що підтримує. Лесі треба зрозуміти, що таке материнство, я в це втручатися не хочу. А ось догляд за дачею можу організувати просто зразковий! Я навіть думала купити собі ділянку поруч, але сама так багато не потягну. Краще спрямую всю свою енергію в одне місце.

Я довго все обмірковувала і вирішила сказати про все синові прямо:

– Дімо, я тут прикинула. А давай зробиш мені дублікат ключа від вашої дачі. Я туди періодично їздитиму, прибиратиму. Не можна ж, щоб будинок стояв без нагляду стільки часу!

Відповідь сина мене здивувала. Він сказав, що дача належить Лесі, мовляв, це некрасиво, і я не можу без попередження так просто взяти і туди їздити. І ні про який дублікат ключа і мови бути не може! Тю, хіба я претендую на дачу? Вона мені дарма не потрібна. Я просто хочу допомогти.

Після цієї розмови я вирішила таки обговорити цю тему з самою невісткою. Але вона сказала мені те саме:

–  Валентино Кирилівно, нам не потрібна ваша допомога. Ми їздитимемо на дачу на шашлики, потихеньку почнемо прибирати. А вже через рік займемося всім ґрунтовно. Дім же їсти не просить, зрештою!

Не розумію я такої позиції. Шкода їм, чи що? Приїхала б я, прибрала б всередині для початку, чоловік би щось полагодив, посадила б якісь квіти на клумбах, перекопала грядки. Вже можна було б думати про розсаду наступного року! А тепер доведеться просто чекати, поки невістка зволить почати там ремонт. Який цирк! Хіба можна бути такою немудрою і недалекоглядною, як оце Леся?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.