Це сталося ще тоді, коли я була знайома в подруг мого майбутнього чоловіка Славки.
Нічого мені не сказавши, Слава попередив, щоб я одяглася красиво. Я подумала звичайно-ж про те, що він швидше за все, збирається запросити мене на романтичне побачення, які він для мене часто влаштовував, тому причепурилася і ближче до вечора він заїхав за мною на машині.
Я сіла на переднє сидіння і раптом зрозуміла, що позаду мене сидить чуть-ли не всі його сімейство: Славкина мама, старша сестра, у якої на колінах примостився її маленький син Микитка і Зінька.
Ось Зінька – вся святкове, з зачіскою до самого даху авто, в моєму довгому бузковій сукні, який я колись придбала на свій випускний і вона встигла його у мене випросити.
І тут до мене стало доходити: Зінька днями як-раз таки говорила, що у неї скоро буде випускний в школі, для якого вона, власне, і просила у мене моє плаття. Поносити. Але я не люблю носити речі після когось, тому подарувала їй своє платтячко, яке зберігала як пам’ять про своєму випускному.
Ну і щоб заручитися її підтримкою, як майбутньої зовиці, сподобатися їй хотіла, якщо по-часнику.
Запитати про те, куди ми їдемо, я чомусь не могла у свого чоловіка, тому що тоді чомусь побоювалась його, Славкина, владну мати, яка вічно всюди ходила з незадоволеним зарозумілим виглядом, тому я вважала за краще сидіти в машині мовчки і не привертати до себе увагу, а то хіба мало що.
Читайте також: ЯК БАБУСЯ В ПЕРЕХОДІ ДОПОМОГЛА ЖІНЦІ ЗНАЙТИ СІМ’Ю
І ось ми приїхали саме до школи, яка до речі розташовувалася в сусідньому від нашого села селі.
Я побачила у школи натовпу ошатно одягнених випускників і випускниць, а ткже їх батьків і родичів.
На свій подив я також побачила, що до нашої машині під’їхала інша і з неї вийшли Славкин батько, Славкина бабуся і тітка, яка приїхала здалеку і як-раз гостювала у них, у Славкина батьків.
-Ну що йдемо? – скомандувала мати сімейства.
-А … а куди, власне, йдемо? – несміливо запитала я.
-Як куди? На Зіночкін випускний! – здивовано підняв брови, вимовила матуся.
Я вилупила очі. Мене ніхто не попереджав, що я теж поправоч на цей чортів випускний, я чомусь думала, що Славка повіз до своєї сім’ї, а мене взяв з собою, щоб не нудно було чекати їх усіх.
І ще я відразу згадала, як Зінька розповідала, що на випускний вхід буде по-перепустками, за які все платили якусь певну суму.
Я побачила в руках у Зінки, її матері, батька і сестри, Олени, такі перепустки.
-Але у нас же немає пропусків, – розгублено промовила я.
На що мати відповіла:
-Прорвемся і без них! Наглою треба бути! Прошмигне за нами, тільки й того. І вона хмикнула так невдоволено, а я вперлася і вставши у машини, сказала:
-Ви йдіть, а я вас тут, в машині почекаю.
Мені зовсім не хотілося «прошмигівати» на чуже торжество, тут ось тож бабку з тіткою ще до того ж притягли, так ще й ми зі Славком, виходить, будемо ганьбитися, намагаючись пролізнути без оплати. Всією юрбою, немає, моє виховання не дозволяло мені викидати такі номери. Соромно!
Не треба мені такої халявного свято.
Славко подивився на мене, почухав свою потилицю, потім махнув рукою і пішов від мами до мене, підтримавши таким чином моє рішення і поддакнув:
-Ви йдіть гуляйте, ми вас тут у машини почекаємо!
Тут моя майбутня свекруха так розсердилася і зміненим голосом загрозливо прошипіла:
-Славко, паршивець, а ну швидко за мною! Я сказала, за мною!
Вона стягнула з ноги туфлю і замахнулася на нас, а потім, мабуть, взявши себе в руки, повернулася і махнувши на нас рукою, пішла.
Я чула як Зінька, поперевшаяся в моїй сукні, слідом за своєю матінкою, театрально схлипувала і говорила:
-Не очікувала такого від власного брата!
Я сіла в машину і побачила, що Славка дуже засмутився.
-Не звертай на них уваги. І на Зіньку – особливо. Теж мені – ніжна знайшовся! Леді! – бурчав він, сердячись на сестричку.
-Ну чому ти мене заздалегідь не попередив, що збираєшся привезти мене сюди? Знала б – ні за що б не сіла в машину!
-Може ти і праваю Ну да, не потрібно було привозити тебе сюди.
Ми сиділи в машині понурі, я все думала, що напевно потрібно було вже переступити через свої гордість і виховання і піти разом з усіма, але тепер вже час втрачено, залишалося тільки чекати, коли цей нещасливий випускний закінчиться і можна буде поїхати додому.
Ніхто з них мене не зрозумів, я вже сумнівалася, що я адекватна. І чого я теж не пішла з ними? Дура вперта, зі своїми бзік і принципами.
Ще й встигла налаштувати проти себе свою майбутню свекруху! І Славка з матір’ю і сестрою мимоволі посварила.
Прочекали ми години чотири в задушливій машині. Погуляли по селу. Незабаром нам зі Славком нестерпно захотілося їсти, особливо Славкові – виявляється, він, по-очікуванні майбутнього бенкету спеціально не робив замах, тому я чула як у нього бурчить шлунок, але ми обидва лише скрушно мовчали.
Ми ще й грошей не взяли ні копійки, тому і купити чого-небудь погризти не могли.
І ось до нас кілька разів вдавалася старша Славкина сестра, Олена. Вона забігала, щоб дістати з сумки, залишеної в машині, то пудренніцу, то сигарети і безперестанку розказувала нам:
-Ось даремно ви з нами не пішли! Там стільки смачної їжі! Там повний стіл! Смажена курка, запечена індичка, торти, фрукти! Чого тільки немає! Я ось зараз візьму пакет і наберу в нього потайки тортів і цукерок додому.
Лена втекла, а Славка лаявся:
-Ось дура.
Нам ще сильніше хотілося їсти після її слів і ситуація була такою дурною, я готова була сквозб землю провалитися .
Коли вся сімейка нарешті нагулялась, маманя з Зінькою навіть не розмовляли з нами обома, презирливо поглядаючи на нас.
-Мій ти син? – тільки й сказала Славкові його мати, коли вони нарешті вивантажилися з машини і поволокли з собою повні пакети з їжею, яку накрали нахабно зі столу.
Прийшовши додому, я зрозуміла, що правильно вчинила: мені хоча-б не довелося побачити, як ці тітки з Оленою на чолі тирять під шумок їжу зі столів, складируя їх в пакети і несучи їх з оглядкою поки всі інші, нормальні люди, танцюють.
Що це взагалі за звичка у них така жахлива – тягти з собою додому їду звідусіль, з будь-якого застілля?!
