Найважче було звикати до заборонів в Сінгапурі. Ми опинилися тут після довгої дороги з Сумщини, де стало просто неможливо. У чоловіка кілька років тому в цю країну виїхав колега з родиною, то це вони нас і покликали, допомогли дістатися фінансово.
Насамперед, після того, як оселилися, нам довелося ознайомитися з деякими законами та заборонами у цій країні. Колега чоловіка пояснив, що необхідно знати про найпоширеніші “не можна” заздалегідь, щоб не потрапити в поліцейську дільницю і не витратити всі гроші на штрафи. Цікава деталь: закони Сінгапуру для туристів такі самі, як і для його мешканців.
Отже, в Сінгапурі не можна смітити.
А все тому, що Сінгапур має репутацію бездоганно чистого міста. Влада встановила дуже жорсткі правила щодо дотримання чистоти та порядку. І порушники цих правил караються величезними штрафами.
Якщо ви кинете на землю недопалок або якесь сміття, наприклад ваша дитина кине обгортку від цукерки, то вас оштрафують на кругленьку суму – від S$1000 (сінгапурських доларів). Якщо ви зробите це вдруге, вам призначать виправні роботи по прибиранню території в яскраво-жовтогарячій футболці з написом “Я насмітив”. Усі будуть в курсі!
Не можна годувати птахів. У Сінгапурі категорично заборонено годувати птахів. Здавалося б, що тут такого, пригостити пернатих хлібними крихтами – добра справа, ми так звикли годувати голубів і горобчиків!
Але у влади міста щодо цього інша думка – птахи великою зграєю злітаються на їжу, і це порушує чистоту міста. Звичайно, якщо любов до пернатих у вас настільки сильна, що ви не проти розпрощатися з S $ 500, то вперед!
Не можна жувати жуйку – уявляєте?
Для дотримання чистоти у місті з 1992 року існує заборона на жувальну гумку. Це пов’язано з тим, що уряду міста доводилося витрачати величезні ресурси для очищення громадських місць від викинутих людьми жувальних гумок або ще гірше – приклеєних до сидінь у транспорті. а для України це звична справа!
У Сінгапурі жуйку можна купити тільки в аптеці за рецептом лікаря з лікувальною метою. За ввезення в країну з метою продажу – штраф S$5500 та ув’язнення на 1 рік. Якщо вас все ж таки зловили з жуйкою, доведеться викласти S$1000.
Не можна ходити вночі вулицями – ще одна місцева дивина.
У Сінгапурі ніч починається о 22 годині. Якщо ви вирішили прогулятися родиною чи з друзями пізно ввечері, то ризикуєте бути оштрафованими і навіть доставленими до поліцейської дільниці. У Сінгапурі офіційно заборонено збиратися компаніями більше двох осіб після 22:00! І мені, як мамі чотирьох дітей, це подобається.
Якщо ви пересуваєтеся на своєму авто, то вам є інша заборона – після 18:00 заборонено їздити в автомобілі самому. У вас обов’язково повинні бути попутники, інакше штраф – $500.
Не можна ходити без одягу. У Сінгапурі не можна ходити роздягненим не тільки на вулицях, а й навіть у власному будинку! Якщо ви розгулюватимете по своїй квартирі в такому вигляді, не зашторивши вікна – сусіди неодмінно викличуть поліцію, а вам доведеться заплатити S$2000 та відсидіти три місяці у в’язниці.
Не можна користуватися чужим Wi-Fi. Оце б у нас так!
Якщо ж ви вирішите скористатися незапароленим Wi-Fi сусіда, це теж загрожує вам великими неприємностями. За крадіжку сусідської мережі вас можуть оштрафувати щонайменше на S$5000. Тому подбайте про доступ в інтернет заздалегідь та вивчіть місцеві інтернет-кафе, порадили нам друзі.
Декілька «не можна» є і в метро. Кілька цікавих законів у Сінгапурі стосуються метро. Тут категорично не можна спати, але й не можна занадто вже не спати. Наприклад, кататися на скейті. Заборонено годувати дитину, їсти та пити самому.
Така заборона викликає найбільше подив і невдоволення у людей, адже комусь може бути необхідно зробити ковток води, щоб вгамувати спрагу або запитати ліки. Але міська влада непохитна з цього приводу: вживаючи їжу та напої, ви можете забруднити сидіння або підлогу, і порушити тим самим бездоганну чистоту. Це вже преребор, як на мене.
Усі закони Сінгапуру стосуються не лише місцевих жителів, а й туристів. Щоб не заплутатися у всіляких правилах цього міста, знадобиться англійська. на щастя. я викладачка англійської мови, колись навіть у Британії рік провела, тому моє знання мови нас рятує, а чоловік і діти почилено вчать.
У Сінгапурі англійська є офіційою поряд з китайською, малайською та тамільською.
У цілому нам тут подобається, хоча, звичайно, дуже тужимо за Україною. Я б хотіла повернутися. І хотіла б, щоб подібні до деяких сінгапурських законів були застосовані і в нашій майбутній Україні.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
