Мій Олег – просто ідеальний чоловік, розумний, добрий, веселий, а фігура у нього – неперевершена. Ми одружені другий рік, а я все не перестаю дивуватися, за що мені таке щастя. До мене у нього було багато дівчат, і з багатьма він залишився в чудових стосунках.
Вони переписуються, передзвонюються, перетинаються в загальних компаніях і по роботі (чоловік – тренер з фітнесу тому у нього велике коло спілкування). Я хоч і намагаюся себе заспокоювати, що одружився-то він на мені, значить, я краще їх, але як спливе на горизонті котрась із колишніх – починаю комплексувати і морочитися.
В принципі, з самооцінкою у мене все в порядку, але погодьтеся, це реально нервує. Намагалася поговорити на тему колишніх дівчат з Олегом, але він не бачить жодної проблеми і тільки сміється. До речі, мама мене не раз попереджала, що гарний чоловік – чужий чоловік, але я не думала, що опинюся в такій ситуації.
Заради справедливості скажу, що теж не обділена чоловічою увагою і навіть якось намагалася використовувати свої чари, щоб змусити чоловіка ревнувати. Але це не дало ніякого результату – мій благовірний тільки порадів, що я користуюся успіхом і весело проводжу час.
Коли ми вдвох, я відчуваю себе найулюбленішою і бажаною жінкою на світі, ніби крила виростають за плечима. Моя заповітна мрія – опинитися з Олегом на безлюдному острові, де не було б більше нікого, крім нас. Але, на жаль, це нереально, тому я продовжую хвилюватися з приводу його колишніх дівиць, вдаючи, що мене це абсолютно не хвилює. Цікаво, чи надовго мене вистачить? Поділіться, хто був в подібній ситуації? А може я даремно хвилююся?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – freepik
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook