fbpx
життєві історії
Народився я в селі на Чернігівщині, але поїхав давно вчитися в Польщу, у Познані і залишився. Проте вже багато років я обов’язково хоч раз на рік приїжджаю на свою малу батьківщину і за традицією накриваю галявину для всіх бажаючих у нашому маленькому селі. Так зробив і ось вчора. Я маю молодшого брата Сашка. Нічим особливим він не займається, зате у них з дружиною 5 дітей. Ось про цей будинок він і розповідав. Мовляв, будинок є, а газове опалення йому самому треба робити

Народився я в селі на Чернігівщині, але поїхав давно вчитися в Польщу, у Познані і залишився працювати за професією. Проте вже багато років я обов’язково хоч раз на рік приїжджаю на свою малу батьківщину і за традицією накриваю галявину для всіх бажаючих у нашому маленькому селі. Збирається вся рідня і не лише.

Сидимо, пригощаємося, спілкуємося, обговорюємо справи та проблеми.

Я маю молодшого брата Сашка. Нічим особливим він не займається, зате у них з дружиною 5 дітей і тепер він вважає, що всі йому повинні допомагати Ми всі, а нас теж 5 братів і сестер у сім’ї, у міру сил допомагаємо йому. Держава виділила йому будинок у сусілньому селі безкоштовно.

Ось про цей будинок Сашко і розповідав вчора на таких посиденьках з родиною і односельцями. Мовляв, будинок є, а систему газового опалення йому самому треба робити, а вона коштує 2 тисячі доларів. Я вразився і дав йому 500 доларів. Сказав, що це моя йому допомога у справі обігріву дітей холодною зимою.

– Ти добре чуєш? – видав Сашко. – Все разом коштує 2 тисячі! Що я робитиму з твоїми 500 доларами? – запитав мене мій брат.

Я аж підстрибнув від такого.

– Ти ось зараз якою мовою мені спасибі сказав? – запитав я брата. Потім я забрав гроші і сказав йому широкий шлях на ліс і поле.

Тепер не спілкуємося. Втім, я не в претензії. Мені від нього нічого не треба. Хай живуть щасливо і нехай у їхній оселі буде тепло. Я більш ніж упевнений: батьки і брати про все потурбуються.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.