fbpx
життєві історії
Нас у родині троє – старша сестра, я та брат. Батьківський будинок великий, розташований у приватному секторі міста. Я заміж не вийшла, і коли мені було 30 років, взяла кредит у банку на свою квартиру. Але у мене з’явилася всього лише однокімнатна квартира. Чотири роки тому полинув у засвіти тато. Ніна пропонує позиватися

Нас у сім’ї троє дітей – старша сестра, я та брат. Батьківський будинок великий, розташований у приватному секторі міста. Колись вони розраховували, що ми зі своїми сім’ями теж житимемо з ними, і таким чином забезпечать собі старість.

Але ми роз’їхалися. Старшій сестрі з чоловіком його батьки подарували дім, братові наші батько та мати допомогли купити квартиру та машину.

Я заміж не вийшла, і коли мені було 30 років, взяла кредит у банку на свою квартиру. До цього жила у батьків та їздила на роботу до міста. Вони хотіли, щоб я жила з ними, тому не поспішали допомагати з власним житлом.

Але я втомилася витрачати щодня майже три години на дорогу, тому спочатку винаймала квартиру, потім вирішила купити свою. Оскільки я працюю в банку, кредит мені дали безвідсотковий. І лише наприкінці батьки допомогли його виплатити та дали грошей на ремонт. Але у мене з’явилася всього лише однокімнатна квартира.

Чотири роки тому полинув у засвіти тато. Ми всі – спадкоємці дому, але вирішили відмовитися на користь мами, щоби менше було тяганини з оформленням кожному своєї частки. Та й мама натякнула, що тепер вона господиня і сама розділить будинок, коли настане час.

Але цього літа молодший брат із сім’єю, дітям його 11 та 2 роки, почав займатися ремонтом та перебудовою будинку. Був дуже невдоволений, коли приїжджала я. Намагався командувати, а коли я скаржилася мамі, вона відповідала, що він єдиний чоловік у сім і треба підкорятися. Я просто перестала їздити, тільки дзвонила мамі, хоча раніше вся робота на городі, допомога матері була на мені.

Нещодавно зателефонувала старша сестра Ніна і сказала, що брат вирішив віддати в оренду свою квартиру у місті та переїжджає до мами. Вона запропонувала мамі та брату розділити будинок на всіх, а потім нехай Олег живе у своїй половині чи виплатить нам гроші.

Справді, якщо я отримала хоч якусь допомогу, то сестрі не дали нічого, вважаючи, що в неї і так є де жити. Але зараз у Ніни одружилися обидва сини, і у будинку не так багато місця для трьох сімей. Тому сестра справедливо вважає, що має право на свою частину батьківського будинку, щоб купити їм із чоловіком невеликий будинок чи однокімнатну квартиру у місті.

Але брат Ніну прогнав і сказав, що ніхто нічого не отримає, а він сам за будинок додивиться маму. Мама ж сказала, що згідна на такий варіант, адже ми не з нею живемо, а вони, тобто родина Олега, поруч будуть. Та й онуків вона дуже любить.

Ніна пропонує позиватися, а я не можу на таке піти. Нехай мати вирішує сама. Хоча мені вже 42 роки, сім’ї немає і не буде, я теж розраховувала на свою частину спадщини, хто знає, як далі все буде. Може б, і я переїхала до мами, а свою квартиру в орнеду. Адже, крім неї, у мене більше нічого немає, не рахуючи невеликих накопичень.

Мені важко змиритися з таким ставленням рідних людей, але я нічого робити не буду, нехай все буде на совісті Олега і мами. А Ніна сказала, що відстоюватиме своє право спадщину. Я її не підтримую, але розумію і бажаю їй успіху.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!