З чоловіком ми побралися молодими, мій Микола сам з сім’ї де виховувалось семеро дітей, а в моїх батьків було три дочки, я, і ще мої дві сестри. Я наймолодша дочка тому коли виходила заміж, в моїх сестер були вже свої сім’ї і вони жили окремо від нас.
Навіть сумніву не було, що я залишусь жити з батьками, а відтак і приведу їм зятя. В нас з чоловіком народилось двоє діток. Старший син Дмитро і молодша дочка Анастасійка.
Та невдовзі не стало моєї підтримки, моїх батьків і ми з Миколою залишились самі господарювати. Було іноді важко, часу не вистачало на виховання своїх дітей. Адже тримали чималу господарку, тому роботи завжди вистачало.
Наш син завжди відрізнявся від інших в школі, на свій вік він завжди був більш розвинутим, з класу в клас він переходив круглим відмінником.
На даний час Дмитро одружений, має сина, живе в великому місті, він дуже успішний, не лише в Україні, а й за кордоном.
А ось дочка наша Анастасійка навчалась так собі, дівчина росла з характером, постійно вимагала в нас з чоловіком більшого ніж ми могли їй це дати.
Невдовзі вийшла заміж пішла в невістки, та довго там не побувала, десь через два роки повернулась жити додому. Дочка подарувала мені троє внучат, мабуть і справді мені – бо її власні діти мало цікавлять.
Вже згодом ми з чоловіком зрозуміли, чому вона надовго не затрималась в невістках, адже ми виховали ледачо. До роботи її не заженеш, кожного вечора вона зникає на якісь гулянки, а наступного дня відсипається до обіду.
Наш зять, щоб цього всього не бачити, втік на заробітки, висилає час від часу гроші і “мастіть собі голову самі”. Та тих грошей ми не бачимо, наша Настя витрачає їх на свої забаганки.
Чоловік мені говорить, що виховали те і маємо. Часто звинувачує мене, що не привчала дочку до роботи. Син наш рідко також до нас приїжджає, буває, що трохи нам з батьком допоможе фінансово, тай усе, йому ніколи, адже він весь в роботі.
Наш будинок в якому ми всі живемо вже давно потребує ремонту, та самим нам не стягнути, тай вже літо закінчується, дітей в школу потрібно зібрати, всі гроші, які нам передав син, ми витратили на шкільне приладдя для дітей Насті, нашої пенсії ледь вистарчає на продукти і комунальні послуги.
Та сьогодні наша дочка нам заявила, що збирається їхати з подругами на курорт до Греції, і до наших ремонтів їй нема ніякого діла. Слухати моїх заперечень не хоче, дітей вона з собою не бере, бо це дорого.
Я у відчаї, що за дитину я виховала. Чи є в мене хоч якийсь шанс її виправити, направити на правильну дорогу, адже ми з чоловіком не вічні, а внучат дуже шкода.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
