Чому мій брат не може знайти собі кохану дівчину?
Все життя мама переживала, як це буде з Павлом?!
Батьки мої великі господарі та агрономи. На цьому заробляли і ставили нас – дітей- на ноги!
Я найстарша у сім’ї, потім Павло, а найменша – Зося.
Батьки любили нас однаково, не робили між дітьми різниці.
Першою на рушничок щастя поблагословили мене: “Лілю, якщо ти любиш Василя, ми тобі перечити не будемо, а благословляємо!” -, сказала мама тоді.
Але у мене були недобрі передчуття якісь, вже у день шлюбу (коли ішли з церкви) мені зламався каблук, а бабуся сказала: “Йой, Лілю, то погана прикмета – так ваше сімейне життя з Василем переломиться!”
Не хотіла звертати уваги на ці слова бабусі Варвари! Минув рік – у нас народилась донечка, Алінкою назвали. Але дитина не зміцнила наші стосунки, навпаки – Василя все нервувало: плач дитини, недоспані ночі, ще й на полях потрібно робити. Не зміг зжитися з моїми батьками. Почав до мене ставитись не дуже добре! Ми розійшлися!
Алінці було п’ять, коли я зустріла Юру. Дуже романтичного і порядного хлопця, який закохався у мене: “Лілю, дитина не може стати на заваді нашому щастю, я хочу бути з тобою, тому про Аліну буду дбати, як про свою дитину!”
Ми розписались і почали жити разом!
Тим часом Зося знайшла і собі пару – Євгена! Ставши на рушничок щастя, залишила батьківський дім. Молодята пішли жити окремо. Євген одразу сказав, що господарка, городи – це не для нього. Краще заробить і все, що необхідно – купить!
Зося з Євгеном живуть щасливо в місті, виховують синочка, а до нас приїжджають лише на свята!
А от Павло, непокладаючи рук, гарує на цій господарці: дві корови, шестеро свиней, кури і кролі! Як біля того потрібно наробитись! Ми усі на роботах, а приїжджаємо – нема сили йти до господарки.
Одного разу (це було ще навесні) мама приїхала з роботи і каже: “Павле, ходи сюди, маю до тебе розмову!” Але брат пішов на город – садити кущі смородини і лохини!
Мама розлютилась: “Які кущі, що він зовсім з розуму зійшов, йому женитися час, а він не знати чим займається! Хочу його познайомити з Анею (новою продавчинею у нашому магазині).”
Мама ніби відчувала, що залишить цей світ скоро, тому так переживала за долю кожного з нас!
Коли мами не стало – тато піднепав. У господарці рук не вистачало. У нас з Юрою народився синочок Славчик. Не завжди мала час приділити увагу чоловікові, а він не міг робити на нашій господарці, бо з роботи приїжджав втомлений.
Хотів, щоб я забрала дітей і переїхала до нього жити в місто. Не могла у такий важкий час залишити рідних. Юра ж зробив свій вибір – покинув нас і пішов жити з іншою.
Як мені було прикро, довго не могла оговтатись після такого стресу, потрапила до лікарні…
Розумію, що так через ту господарку не буде життя ні в кого!
Раджу Павлові зменшити все. Послухав – корови продав, а на землі гарує! Друзі хотіли познайомити з Олею (у неї вже є донечка), але мій брат дуже соромиться, якийсь невпевнений, йому вже за 40!
Невже так все життя й буде холостяком? Як мені йому пояснити, що теж має відчути щастя, має бути коханим чоловіком для когось, має стати батьком! Мені його шкода! Що ж зробити для його щастя?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!