Навчився мити посуд… чекати сенсу немає. Повна раковина, нічого чистого, ні келиха, ні виделки. До тарілках все присохло… замочив. Доводиться прийшовши з роботи голодним, закатати рукава і спочатку все помити, перш ніж поїсти.
Та й що поїсти, це питання, в холодильнику немає продуктів. Включив чайник закип’ятити, щоб заварити Чейс. Раніше я і слова такого не знав. Раніше… Маринчин розсольник, запах на весь будинок.
Листкові пироги з різними начинками… мариновані реберця особливого приготування. Ууу, пальчики оближеш. Прийдеш з роботи, а на столі вже все накрите… і вдома порядок, все виблискує.
Чому раніше це не помічав? Думав, що крім готування і прибирання Маринці нічого не потрібно… то вікна, то посуд, то підлогу, то прання… здавалося замкнуте коло.
Познайомився з Оленкою, тією єдиною і неповторною. Ходила в міні спідниці, на підборах, яка відвідує салони краси, яка доглядає за собою.
Маринка салони не любила, жаліла часу і грошей, журнали не гортала, волосся не фарбувала. Але завжди була красивою і стрункою. Будинки в халаті і тапочках, а на вулицю в улюблених джинсах і кросівках.
– Я люблю іншу жінку… – сказав я тоді Маринці, – І йду до неї! Я не хочу тобі брехати…
Маринка не обернулася… І я не побачив сліз, які покотилися по її обличчю…
Я хотів, щоб зі мною поруч була жінка, а не комбайн по господарству. Ось і закохався в Оленку. Зате тепер сам мию посуд, перу і гладжу сорочки… ще б навчитися варити, а то сняться Маринчині пиріжки…
Оленка сидить зараз в кріслі, нігті розглядає з новим манікюром, мені хвалиться та журнал гортає… А на дивані, підлозі, коло її гардеробу валяється мусор та одяг, вибирала в чому на манікюр піти. А на журнальному столику чашки брудні з-під кави стоять…
Ось і крутяться думки в голові, що проміняв господиню дружину на ледащо коханку. Хоч би ковзани не відкинула…
Щось занудило мене від усього цього… голодний… Піду макарони зварю…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
