Я тоді ледве не втратила свідомість. Ну як так можна?

А вона мені говорить: він весь час на кухні був, на якісь дві хвилини вибіг у велику кімнату, а звідти вже й на балкон… Та вікна ж не прочинені були, на провітрюванні, а відкривати він не вміє.

А якби зумів?.. Йому 4 роки, він багато до чого вже сам додумується! 7-й поверх, сіток на вікнах немає. Тобто вже тепер є, але тоді не було.

Вона з ним часто так на балконі гуляла у негоду, водила за ручку по підвіконню. От він і пішов сам погуляти, коли бабуся зайнята була, не звертала на нього якийсь час уваги…

Свекруха просила не говорити чоловікові, обіцяла, що таке більше ніколи не повториться, що вона такого не допустить.

Але я не змогла промовчати, розповіла чоловікові.

Більше того – не можу тепер Ярика з нею самою залишати, нічого зі своїми переживаннями не можу зробити.

Чоловіку, звичайно, маму шкода, але він на моєму боці.

Зараз ми винайняли няню тимчасово на будні дні, за гарними рекомендаціями. Стали на чергу в дитсадок.

Я мамі-свекрусі слова поганого не сказала, не сварила, на дорікала. Просто поставили її перед фактом, що тепер буде так.

Звісно, вона розуміє, чому. Ображається. Приходить в гості тільки коли чоловік дома, а коли я з малим чи він з нянею – ні, хоч ми і не забороняли. Зі мною спілкується крізь зуби.

Ну, значить, так тому і бути, але інакше я не можу…

Автор – Олена М.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, freepik.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!