Коли мені було 16, я поїхала за кордон вчитися, там і залишилася. А ось нещодавно приїхала додому, в охоплену випробуваннями і таку рідну Україну.
Знаєте, весь наш добробут з’явився завдяки моєму батькові. Я пам’ятаю, що ще в дитинстві рідко бачила тата, адже той завжди був у роз’їздах. Спочатку, поки я була дитиною, він їздив до Польщі та заробляв там хороші гроші. Саме завдяки цим татовим заробіткам батьки купили величезний заміський будинок.
Потім батько узяв робочу візу до Америки та поїхав туди. Його не бувало вдома по кілька років. Натомість він відправив мене на навчання за кордон. Зараз я живу в Данії, є чоловік і дитина. А все завдяки батькові та його роботі.
Поїздки тата до Америки повторювалися останні 15 років. І ось зовсім недавно, коли мама та тато відзначили срібне весілля, мій батько вирішив… піти з родини. Мама була просто приголомшена. Після такої заяви тата вона кілька тижнів не могла припинити плакати.
Сімейне життя моїх батьків саме для мами було чудовим, ніяких суперечок та розбіжностей не було. Та й як вони могли бути, якщо чоловіка по 2 роки вдома не було?
До речі, після останньої поїздки, як розповіла мама, батько постійно був у поганому настрої. Всі думали, що він був засмучений через роботу. Виявилося, що це було не зовсім так.
Багато років тому під час першої поїздки до США батько зустрів там нашу співвітчизницю. Спілкуватися було особливо нема з ким, ось вони і зійшлися. Дружба їхня давно переросла на щось більше. Тепер вони разом хочуть там жити. Мамі батько залишив будинок та багато вибачень.
Не думала, що цей візит в Україну стане таким, хотілося гарних свят з родиною, а доводиться втішати маму. А ще мама тепер не хоче лишатися сама в цьому маєтку, сказала, що заселить його переселенцями а сама хоче поїхати зі мною і жити біля нас в Данії.
Я не проти забрати маму, але в цілому ця ситуація для всіх нас дуже не проста.
Всім миру й гарних свят, не дивлячись ні на що!
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Фото спеціально для ibilingua.com.
