Не хочу їздити з чоловіком до його батьків, оскільки там Богдан перетворюється на людину, за яку я б не вийшла заміж у жодному разі.
Я заміжня вже три роки. З Богданом живемо душа в душу, поки на горизонті не з’являються його батьки. Він моментально змінюється! Але чоловіка, в якого він перетворюється, я знати не хочу.
Я виросла у родині, де обоє батьків працювали, займалися побутом і вихованням дітей. Про чоловічі і жіночі обов’язки у нас розмов в родині не було. Ми з братом нарівні мили посуд, виносили сміття, прибирали. Для мене це норма – в родині все роблять разом у міру сил і можливостей.
Таку ж модель поведінки я бачила і для своєї сім’ї. З чоловіком ми не відразу розписалися, близько року зустрічалися, потім ще півроку жили разом, тільки потім одружилися. У побуті все робили разом, ніяких закидонів з його боку на цю тему не було. Якщо раніше з роботи приходив він, то міг приготувати спокійно вечерю. Пропилососити для Богдана теж було звичним ділом. Нас все влаштовувало.
Вперше я неприємно здивувалася ще до весілля. Ми вже подали заяву, батьки чоловіка приїхали знайомитися з моїми батьками і зі мною. Зупинилися у нас. Тоді коханого як підмінили. Ніякої допомоги по дому, на мої прохання відмовляв, мені була дуже неприємною його така поведінка.
– Ну що ти на нього насідаєш, зрештою побут – це жіночий обов’язок, – повчала мене майбутня тоді ще свекруха.
– Ми все робимо разом, – намагалася захистити я свої позиції.
– Пройде. Звикай, що жіночі справи на чоловіка звалювати не треба. А то потім ще онука так виховаєш, намучиться хлопець, – стиснула губи свекруха.
У той день ми пішли на вечерю до моїх батьків. Я, звичайно ж, розповіла мамі, що сталося. Вона мене заспокоїла і сказала, що не варто звертати на це уваги.
– Перед батьками красується, мужика зображує. Нехай, але ж наодинці у вас все добре, а жити тобі з ним, а не зі свекрами.
Я маму послухала, тим більше, що наступного дня батьки чоловіка поїхали і Богдан знову став нормально поводитися, допомагати. Вирішила тоді не піднімати цю тему, думала, що це одиничний випадок.
Після весілля було кілька разів, коли свекри приїжджали до нас, іноді їздили до них ми. Щоразу ці візити закінчувалися сварками з Богданом, тому що він вів себе як неотесаний селюк.
Подивилася я на свекруху. Це у нас в гостях вона могла спокійно посидіти, а вдома вона сама бігає, як ужалена, ще й мене залучає. Мовляв, чоловіки нехай відпочивають, а ти на кухню-на город-в магазин.
Найцікавіше, чоловік за собою ніяких змін не помічає. Для нього це “трохи розслабився”. Зате коли його батьки повертаються до себе, у нас знову настає мир. Богдан навіть висунув теорію, що я просто не люблю його батьків, тому ось так гостро реагую і все перебільшую.
Радилася я з мамою, що робити. З одного боку, живемо ми добре. У звичайному житті, коли свекрів поблизу немає, чоловік у мене золотко і розумниця. Але як тільки вони з’являються, у мене вдома замість коханого чоловіка – махровий прихильник патріархату і ледачий валянок.
Мама говорить, що мені просто варто навчитися бути більш гнучкою і підігравати свекрам. Зрештою, ми не так часто і бачимося. А сваритися на рівному місці з чоловіком, який здебільшого тебе влаштовує, погана ідея.
З одного боку мама наче права, але мене лякає, що з часом Богдан може перетворитися на свого батька, який за собою ніколи не прибере, не те щоб по дому допомагати. Начебто вдома за ним такого не помічаю, але мені тривожно.
Поки вирішила всіма силами уникати поїздок до свекрів, хоча Богдан і засмучується, на його думку, я виявляю свою неповагу. А я просто намагаюся врятувати наш шлюб! Адже варіант того, що він з часом більше почне прагнути до моделі родини своїх батьків, реально існує.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
