На лісозаготівлі стояла спекотна, задушлива погода. На галявині працювали мужики (двоє друзів) і пиляли колоди дерев.
Один з них був дуже хороший собою. Золотисте волосся, блакитні очі, схожий він був на принца або лицаря, тільки без зброї і з пилкою в руках. Другий був темноокий хлопець з величезною могутньою спиною і будовою немов богатир.
– Як там справи у твоєї сестри? – запитав хлопець з золотистим волоссям.
– Та все гаразд. Обід напевно готує. А що? – поцікавився другий.
Але золотоволосий хлопець заперечливо похитав головою і ще сильніше вчепився в пилу руками.
– Ти часто питаєш про неї, Льоша. – сказав другий хлопець, схожий на богатиря. – Нерівно дихаєш чи що?
– Може й так, – сказав Льоша і подивився пронизливо на одного.
– Ти ж не будеш проти, якщо я її запрошу куди-не будь? Адже я знаю, що ти негативно ставишся до хлопців, які нерівно дихають до сестри твоєї, до Маші.
– Минулого разу Вася приходив свататися до неї. Чи не віддали. Він нас усіх тепер стороною обходить.
– Ну ти ж не можеш вічно всіх від неї відганяти. Потрібно стримувати свої ревнощі.
Читайте також: – Краще б одружився на тещі
– Які ревнощі! – заперечив другий, але тут його покликав до себе жіночий голос. Це була Маша.
Вона несла з собою сумки з їжею, щоб погодувати всіх роботяг. Одягнена була в довгу спідницю і кольорову кофту. Волосся розвивалися на вітрі, а на голові красувався вінок з квітів.
– Костя! Ходи їсти, – кричала Маша. – А то все охолоне. Підемо швидше.
Вона покликала ще і Льошу, тому як він був хорошим другом з Костею. Вони стали уплітати їжу і Льоша запитав у Маші, чи не хоче вона поїхати з ним покататися на човні, на що Костя їх перебив і відразу відповів, що він проти.
– Я сам тебе покатаю! – заявив Костя.
– Ти чого, Костя? Що такого? Він же твій друг. – Маша не розуміла цього поведінки брата.
– Не дозволяю і все! Хочеш кататися, значить будеш зі мною кататися!
Костя відклав тарілку і попрямував в сторону будинку. Як би його не кричала слідом Маша, він не обертався.
– Не знаю яка муха його вкусила, Льошка, – сказала сумним голосом Маша.
Не хотів він нікому сестру свою віддавати. Ревнував сильно. І так тривало ще кілька років. А після втрутився батько їх сімейства.
– Віддам за першого Машу, хто свататися прийде, тому, що не можливо вже спостерігати, як кожного хлопця Костя з дому виганяє і протестує. А дівка тим часом все ходити не сватають, – гнівався батько сімейства.
– Не даси його першого зустрічного! Віддай те, до кого Машка наша нерівно дихає, – сказав сам Костя через силу. Було видно, як важко йому даються ці слова. – Не можна постійно тримати сестру, як собачку на прив’язі.
– Потрібно в певний момент відпустити мені її. І нехай краще за людину, з яким вона щаслива буде, ніж з ким попало через брата.
Так і повирішували в їхній родині це питання. Віддали Машку заміж за людину, до якого у неї серце лежало. Все краще, ніж за першого зустрічного виходити або в дівках ходити в її то віці.
