Не могла раніше: дружина Анатолія Анатоліча розставила усі крапки над “і” в питанні, чому Лобода не “заговорила” в перший день війни
Світлана Лобода, яка багато років жила та будувала кар’єру в РФ, заговорила про війну лише на п’ятий день російського вторгнення в Україну. Кума співачки та дружина телеведучого Анатолія Анатоліча Юла (Юлія Яцечко) відповіла на всі запитання, які так турбували українців. А саме, чому Лобода не відразу заговорила?
В інтерв’ю “КП” в Україні” засновниця продюсерської компанії YULA Company заявила, що Лобода зробила свій вибір ще 24 лютого, але не могла озвучити його публічно, оскільки перебувала в країні-агресорці.
“Поки вона була на території Росії, то не могла відкрито говорити правду, адже ми всі знаємо варварські методи режиму Росії та тиск. Світлана відповідає не лише за себе та сім’ю, а й за весь свій український колектив”, – пояснила Юла.
“І як тільки Лобода покинула територію Росії, відразу відкрито заговорила про війну Росії в Україні та заснувала фонд на підтримку України. Взялася за відновлення дитячого садка в Ірпені та була одним із перших артистів, які на власні очі побачили Бучу та Ірпінь”, – наголосила Юла.
Дружина Анатолія Анатоліча наголосила, що вона не сумнівалася у виборі Лободи, оскільки добре її знає. Але якби співачка обрала “темну сторону”, то вони припинили би будь-яке спілкування з нею.
“Якби Світлана обрала інший шлях – знаю точно, ми не змогли б спілкуватися далі. Це просто неможливо, – підкреслила вона. – Всі артисти, які залишилися по той темний бік, стали автоматично ворогами”.
Фото – скріншот з відео
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам