Були якось у гостях у родичів і познайомилися з однією милою жінкою Іриною, як виявилося, вдовою. Вона була разом із донькою, як ми зрозуміли, «старою дівою».
Ірина в розмові поскаржилася на те, що ось би непогано з чоловіком самотнім познайомитись середніх років, та ні таких, всі зайняті.
Донька в цей час слухала, бо вела бесіду з молоддю, що сиділа поруч, на дивані.
Вислухавши історію Ірини та її переваги, необхідні в характері та статусі майбутнього «нареченого», всі замислилися.
І де ж такого ідеального взяти щось? І щоб працюючий був і не курив, словом, без шкідливих звичок, бажано з вищою освітою.
Сидимо, перебираємо в голові всіх більш-менш потрібних кандидатів. І раптом згадали про однокурсника, самотнього роботящого чоловіка.
Стали описувати зовнішні та внутрішні якості претендента, показали фотографію у соціальній мережі. Ну, раптом і справді дві самотності знайдуть свою долю в особі один одного.
Але тут дочка Ірини, яка досі сиділа тихо і мирно, видала таку промову, що ми рота відкривали.
Вона зводилася до того, що робити нам нема чого, як кістки перемивати людям. А на адресу матері, хвилин п’ять репетувала мова, суть якої полягала в тому, що нема чого на мужиків кидатися, скромніше треба бути і себе привела в приклад.
Дівчина не дала нікому і слова вставити у свій монолог з приводу маминого майбутнього, доки все висказала. Скажу прямо, ніколи в житті не чула такого різноманітного набору слів. Розмову чула і молодь, вони притихли, опустивши очі.
Ми, недовго думаючи, збиралися додому, вечір був зіпсований. Господарі пішли нас проводжати, підійшла й Ірина.
– Не ображайтеся на доньку, вона в мене хороша і освіту здобула, і працює на керівником, просто її заміж ніхто не бере, ось вона і злиться.
– Та хто ж таку візьме те? – сказали ми, попрощавшись.
Ось така реальна історія. Не обов’язково мати вищу освіту, треба мати ще вище виховання.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
